Село, яке приваблює неймовірною природою з ароматами різнотрав’я та спокоєм, який дозволяє бути у гармонії із собою, завжди манило цими перевагами над міською метушнею Юрія Пригоду. Він народився і проживав у Тернополі, але завжди мріяв про розмірене життя у невеликому затишному селі. У його планах було вирощування екологічної продукції для власної сім’ї і для продажу. Два роки тому Юрієва мрія здійснилася і він таки оселився на хуторі Озерна Зборівського району. Щоправда, замість овочевої плантації чоловік створив тут равликову ферму, яку успішно розвиває і пов’язує з нею великі надії.

Завітавши на обійстя Юрія і Олени Пригод, на якому вони проживають разом з батьками, відразу зрозуміла, що тамтешня місцина справді сприяє гармонії, чистим думкам і від неї віє таким спокоєм, що мимоволі забуваєш про буденні клопоти і проблеми. Довкола подвір’я, яке знаходиться далеко від дороги, будинків та проявів цивілізації, буяє різнотрав’я і височіють дерева. Повітря тут чисте, тому дихається і працюється тут значно легше. Крім того, на обійсті Пригод панує історична атмосфера.

– Цю ділянку землі колись придбав ще пра-прадід мого чоловіка Семен Пригода, який товаришував з Іваном Франком – розповідає Олена Любові Тимчук та читачам газети «Сільський господар плюс». – І саме з допомогою поета наш предок, який був заможним господарем, купив тут землю і переїхав сюди жити з Курівців. Тепер ми відчуваємо тут особливий зв’язок поколінь і розуміємо, що чоловіковий потяг до роботи на землі закладений генетично.

Молоде подружжя Пригод господарює на землі разом із батьками. Щоправда, обидва покоління займаються своїми напрямками, але завжди підтримують одні одних. Батьки з радістю виділили дітям частину землі і допомогли збудувати теплицю. Спершу планувалося, що у ній ростимуть овочі, але після зустрічі зі знайомими Юрій твердо вирішив створити равликову ферму. Для цього він перечитав масу інформації та пройшов спеціальне навчання.

– Провівши деякі розрахунки і врахувавши подальші перспективи, я зрозумів, що на такій земельній ділянці, як у мене, равликівництво буде набагато вигіднішою справою, ніж вирощування овочів, – розповідає Юрій Пригода. – Рідні та знайомі спершу дивувалися моєму рішенню, але згодом підтримали нас у цьому. Тепер батьки продовжують займатися традиційною господаркою – тримають худобу, птицю, поросят, садять городи, а ми з дружиною вирощуємо равликів.

Господарка молодого подружжя створювалася без великих капіталовкладень. Усе робили самотужки і з підручних засобів. Власне тому, вони і досі продовжують удосконалюватись і доробляти незавершене.

– Звичайно, – каже Юрій, – ідеально було б спочатку вкласти гроші в інфраструктуру, а після того вирощувати равликів. Але такої можливості ми не мали, тому вклалася у господарку вся сім’я.

Холодної пори равлики живуть в теплиці. Вздовж неї у кілька рядів зроблено спеціальні грядки, засіяні їхньою улюбленою травою перко. Поміж неї вертикально натягнута сітка, яка зверху покрита дерев’яними дошками. Навколо грядки натягнуте агроволокно, а вздовж нього викладена сіль. Така огорожа не дозволяє равликам вилазити за територію.

Під час мого візиту у равликів саме був сонний час. Господар пояснив, що ці тварини ведуть нічний спосіб життя, тому їдять і активно повзають саме вночі. Окрім перко, харчуються спеціальним кормом, збагаченим вітамінами і крейдою, необхідною для міцності мушлі. Полюбляють равлики також кропиву, яблука і моркву.

Догляд за ними насправді нескладний і, кажуть, навіть легший, ніж за кроликами чи вівцями. У Європі жартома цей бізнес називають «справою для ледачих», адже равлик виростає за півроку, значно збільшуючи власну вагу, а взимку він спить. За цей короткий період з 10 кілограм маточного поголів’я можна зібрати 1 тонну равликів. Сподівався на такий результат і мій співрозмовник. Проте, у перший рік таких результатів у нього не було, адже довелося вчитися на власних помилках. На початок Юрій Пригода закупив 40 кілограм молюсків, однак, зізнався він, через низку помилок та недопрацювань приріст равликів був набагато менший, ніж очікувалося. Тепер озброєний знаннями і налаштований оптимістично він продовжує працювати. До кінця травня на його фермі тривав відповідальний період збору ікри. У цьому інтенсивно допомагала дружина, яка поміщала ікру для дозрівання у спеціальні контейнери. У них народжувалися малята, яких згодом переносили у вольєри. Подружжя сподівається, що цей рік для них стане успішнішим. До того ж, Олена опанувала ще один напрямок – вона навчилася готувати смачні страви із равликів. Їх неймовірно вишуканим смаком вона доводить, що м’ясо равлика не лише поживне, а й є справжнім гастрономічним делікатесом з ніжною структурою. До того ж, воно екологічне і дієтичне, адже на сімдесят відсотків складається з білка.

– Процес готування равликів трудомісткий, – розповідає господиня. – Спочатку їх треба відварити з мушлею, потім окремо. А далі залежно від рецепту – протушити, підготувати соус, запекти. Проте результат вартує цих старань.

На такі екзотичні страви Олена має і перших замовників. Це, здебільшого, друзі і знайомі, а також ті, хто хоче спробувати нові смакові відчуття. Порція із дванадцяти равликів «По-бургундськи» коштує 150 гривень. Водночас подружжя розуміє, що така їжа ще не є досить популярною в Україні, тому вони, як і власники інших равликових ферм, більше орієнтуються на експорт. Задля цього сім’я Пригод вступила у кооператив «Український кластер виробників равликів». Спільними зусиллями, упевнені, легше і вирощувати равликів, і продавати їх. Принаймні велике бажання і надія у них є.

Фото з допису