Руслан Гірчак – вокаліст молодого тернопільського рок-гурту «Новимний Кудень», автор, виконавець пісень, талановитий художник, гарний співрозмовник і просто чудова людина, про життя та творчість якого сьогодні буде йти мова.

За фахом хлопець спеціаліст 5 розряду з виготовлення художніх виборів з дерева. Навчався у профтехучилищі, а згодом закінчив ТНПУ ім. Володимира Гнатюка.

- Руслане, ти така багатогранна творча особа, чим захоплюєшся найбільше?

- Зараз у мене з захоплень – музика. Нею і живу. А до того, чим тільки не займався.

- Мені відомо, що ти «вдарився» в мистецтво десь у підлітковому віці, це так? Коли у твоє життя прийшла музика?

- Вона була у моєму житті завжди, скільки я себе пам’ятаю. А так, щоб почати займатися нею, то десь в той час, як ти кажеш, я відкрив для себе хеві-метал.

- Звідки починається твоя історія?

- Мій перший гурт – Pathologic Innervation, я там грав на ударних. Ми проіснували не надто довго і грали у своє задоволення. Тоді це була жорстка та брутальна музика. Пам’ятаю, моя подруга відвідала одну нашу репетицію і після цього я її у нас не бачив. Та й, здається, я її взагалі потім не бачив (сміється Руслан). Потім була Летаргія, де я познайомився із Ростиком Фуком, що грає на гітарі у «Новимному Кудні», Los Colorados та ще у MidnightBlues. А от в RedLineя відкрив себе, і це були мої перші спроби самовиражатись. Почав писати пісні, і в тому бачив себе. Коли ідея вірша,музика, мотив набувають вигляду завершеного твору - це ніби народження дитини. Ось з Outnumberми почали давати концерти, грали класну музику.

- Знаю, що з «Новимним Куднем» у вас все неочікувано почалося. Де ти познайомився із хлопцями?

- Це був перший рік війни, ми тоді грали благодійний концерт на площі в Тернополі. Холодний вечір був, 21 грудня. Хотілось привернути увагу людей, назбирати трохи грошей в підтримку бійців. Назар, наш гітарист, запропонував тоді спільно виконати пісню. Так почали грати разом.

- Чи пригадуєш якийсь курйозний момент в турі, на концерті?

- Так. Це нещодавно з нами трапилося. Наш гітарист, Томаш Кантелюк, відмовився продовжувати з нами грати, оскільки не бачить для себе перспектив в подальшому майбутньому. Але про це він сказав буквально перед концертом. Тоді ми звернулися до нашого першого бас-гітариста, Роми Деркача, який вивчив всю нашу програму за одну ніч і продовжує грати з нами.

- Ти людина мистецтва - малюєш, створюєш скульптури. Це один з видів захоплення чи спосіб заробити?

- Скульптур у моєму виконанні не багато, а от портретистикою цікавився давно. Проте, не пам’ятаю коли виконував щось у своє задоволення – це більше спосіб заробити.

- І на закінчення, яку пораду можеш дати молодим ентузіастам, початківцям?

- Як кажуть у нас в народі: «Під лежачу на дивані дупу гривня не просунеться», тому нічого нового не побажаю. Не боятися творити і продовжувати йти до своєї мети.

Анна КРАВЕЦЬ

Фото Дмитро Шеремета