Село на Тернопільщині, де вже не вистачає ділянок для учасників АТО, ще й пересварилося через перейменування вулиці на честь загиблого героя
Перейменування вулиці у селі Коханівка Збаразького району на честь героя АТО збурило односельців.
Центральна вулиця у селі Коханівка Збаразького району носитиме ім’я загиблого в зоні АТО односельця-героя Василя Борисевича. Відповідне рішення про перейменування вулиці Миру на вулицю Василя Борисевича було прийняте усіма одинадцятьма присутніми на сесії депутатами сільської ради ще 27 жовтня, - пише «Народне Слово».
Ініціатором перейменування став учасник АТО Ярослав Глиняний, який, заручившись підтримкою депутата районної ради, директора Коханівської школи Галини Буднік та учасників АТО і волонтерів, об’єднаних у різні громадські організації району та області, зібрав підписи мешканців села, насамперед тих, хто безпосередньо проживає на вулиці Миру (29чоловік).
Здавалося б, у цій історії можна було б поставити крапку і лише порадіти за свідомий вчинок коханівчан, які в такий шляхетний спосіб вирішили увіковічнити пам’ять про загиблого героя-земляка, уродженця села Діброва, котре разом із Гнидавою підпорядковується Коханівській сільській раді. Але через п’ять днів після знакового голосування до сільради надійшло нове звернення, підкріплене 28 підписами, від мешканців щойно перейменованої вулиці, які чомусь вирішили залишити без змін стару назву.
8 листопада відбулося засідання 9-ї сесії сьомого скликання Коханівської сільської ради, де серед інших питань, щодо виділення землі учасникам АТО розглядалося і питання про скасування рішення про перейменування вулиці Миру на вулицю Василя Борисевича. Головуюча на сесії сільський голова Галина Онищук під час розгляду цього питання розповіла про нове звернення від мешканців, які передумали перейменовувати свою вулицю, а також зачитала звернення від районних та обласних громадських організацій, учасників АТО і волонтерів, воїнів-афганців до депутатів, в якому вони висловили одноголосну підтримку перейменуванню вулиці Миру у Коханівці на вулицю Василя Борисевича і закликали депутатів не скасовувати власне рішення про перейменування, прийняте на минулій сесії. До речі, на сесії були присутні учасники АТО та представники районних осередків громадських організацій «Наша громадська справа» Галина Фоміна, Орислава Куницька, інфо-капеланія ГО «Шлях єднання» Іванна Костюк (Калина), ГО «Побратими України» Ярослав Ратушний.
Сільський голова запропонувала прихильникам та противникам перейменування висловитися й аргументувати свою позицію. Спокійного обговорення не відбулося, спілкування відбувалося на підвищених тонах. Прихильникам перейменування разом із учасниками АТО та волонтерами важко було стримувати своє емоційне обурення, оскільки не розуміли причин, чому люди так раптово передумали перейменовувати вулицю на честь героїчно загиблого односельця, і окремі гарячі голови шукали в такій переміні настрою приховані мотиви – руку Москви та церкви московського патріархату. Їхню впевненість у тому, що до такого рішення причетна Москва та «п’ята колона», підсилювало те, що «ті, що передумали», не могли навести правдоподібних аргументів, чому нова назва вулиці їх не влаштовує.
Намагався пояснити, чому він не хоче перейменування вулиці Миру, її мешканець Микола Богуславський, який обурювався тим, що ініціатор перейменування Ярослав Глиняний напередодні сесії уночі збирав підписи, мовляв, такій процедурі мало б передувати громадське обговорення та письмова згода від рідних загиблого Василя Борисевича про те, що вони згідні, щоб вулиця у Коханівці носила його ім’я. Пан Богуславський вважає, що не варто перейменовувати саме центральну вулицю села і взагалі, оскільки Василь Борисевич уродженець с. Діброва, то логічно було б, щоб саме там, де він жив, перейменовували вулицю, а не в Коханівці. Ще непокоїть чоловіка, що через перейменування людям доведеться платити приблизно 400 гривень під час перереєстрації документів на майно тощо. Пенсіонерка пані Марія теж голосно сперечалася і протестувала проти перейменування, повторюючи як мантру, що вона вже три роки не може дати раду з документами. Жінка вперто стояла на своєму, не бажаючи нікого слухати, навіть юристів, які розтлумачували присутнім, що платити за перереєстрацію їм не доведеться.
Зрозуміти логіку односельців, які за кілька днів кардинально змінили свою точку зору, намагалася і депутат районної ради Галина Буднік. Пані Галина закликала коханівчан схаменутися і не відміняти прийняте рішення, за яке їм згодом буде соромно перед дітьми та одне одним. Вона переконана, що озвучені паном Миколою причини є надуманими, і присоромила земляків, що, навіть, якби за перереєстрацію потрібно було б платити, хоча насправді це не так, це неспівмірно із тією жертвою, яку заплатив своїм життям Василь Борисевич, загинувши, як герой, заради того, щоб ми жили своїм звичним життям, не бачачи жахіть війни на власні очі.
Не знаю, чи то здоровий глузд взяв гору, чи слова пані Буднік, чи присутність на сесії преси, демобілізованих бійців та активістів громадських організацій, учасників АТО та волонтерів вплинули, але жоден із присутніх на сесії одинадцяти депутатів під час голосування не підняв руку за те, щоб скасувати попереднє рішення з перейменування вулиці Миру на вулицю Василя Борисевича. Троє тих, хто найбільше галасували на сесії і не хотіли, аби центральна вулиця села носила ім’я загиблого бійця, після голосування демонстративно покинули зал засідань, викрикуючи на ходу, що звернуться до суду, щоб оскаржити рішення сесії.
Крім епопеї із перейменуванням вулиці, на сесії депутати розглянули питання виділення землі демобілізованим учасникам АТО. Сільський голова Галина Онищук повідомила, що в Коханівці наразі є 11 учасників АТО. Закон гарантує кожному з них право отримати 25 соток під будівництво, до 2 гектарів на ведення ОСГ, 12 соток під садівництво та 1 соту для гаража. За словами голови, при всьому бажанні сільрада не може надати усім учасникам АТО по два гектари на ведення ОСГ, оскільки на території сільради немає стільки землі, придатної для такого виду діяльності. Після обговорення усі погодилися з тим, що кожному бійцю буде виділено по одному гектару землі для ОСГ та по 12 соток під садівництво. Для реалізації цього рішення сільська рада звернеться до підприємця Романа Мацика, який на території Коханівської сільради орендує 17 гектарів (територія тракторної бригади та господарського двору колишнього колгоспу), щоб достроково розірвати з ним договір оренди. За словами заступника начальника відділу Держгеокадастру Ярослава Тененьського, Роман Мацик погодився піти назустріч атовцям. Він також розповів, що кожен учасник АТО має право лише один раз отримати землю, яка законом передбачена для учасника АТО. Якщо ж він ще до антитерористичної операції подій на сході України мав у власності землю, його право на отримання землі як учасника АТО не пропадає, ним можуть скористатися його близькі родичі, батьки, дружина, повнолітні діти.
Фото – «Народне Слово»
