Розмовляю з митцем у його майстерні поблизу Збаража, міста, де він народився. На полотнах Сергія Декалюка помітний інтерес до людей, їхньої взаємодії та до абстрактного пізнання та розуміння дійсності. “Головне для мене – не показати, що я вмію реалістично відтворювати побачене, а зазирнути глибше та показати більше”, - каже художник.

Отже про картини, їхнє значення та створення я й поспілкувалася із митцем.

Люди

- Мене завжди цікавили люди. Важливою для мене є картина “Дружба”, яку намалював на основі фотографії нашої компанії — рубані мазки, непромальовані деталі — вона передає настрій нашої зустрічі, наші характери. І власне це для мене головне — показати емоції, стосунки, виділити приховані аспекти.

- Мені дуже цікаво спостерігати за стосунками людей у групах.  Полотном ”Компанія” хотів показати, що на відпочинку люди не такі, як у буденному житті, — вони стають інакшими, залишаючи звичне життя позаду, - тому зобразив їхні обличчя у фас і профіль одночасно.

dsc_7238

- На багатьох картинах моя дружина та донька. Роботу “Мати і дитина 4” написав під враженням того, як дружина тримала на руках доньку. Але зрозумів, як саме я хочу намалювати цю картину та що саме хочу нею сказати після того, як створив три її варіанти. Спочатку вони були реалістичними, але усвідомив, що головне для мене — не показати, що я вмію реалістично відтворювати побачене, а зазирнути глибше та показати більше, ніж просто сцену з життя. І так постав четвертий варіант, де зобразив силу матері — великі перебільшені плечі та чистоту дитину — біле-біле тільце.

dsc_7239

- Риси моєї доньки вгадуються на багатьох роботах. Вона дає мені надзвичайно багато вражень. Мені подобається її малювати, бо вона у нас дуже творча і постійно надихає мене тим, що може витворити щось таке, що б мені до голови не прийшло. Дочка дуже любить малювати, ліпити з пластиліну — і це вона робить просто так — не для слави, не для того, щоб її похвалили, а тому, що їй подобається, бо вона не може жити без творчості. Вірю, що вона буде не простим художником, а піде дуже далеко.

Донечка спонукала мене подивитися на мистецтво і творчість по-іншому. Раніше я собі думав: так, треба намалювати роботу і дати її на виставку, або намалювати таку, щоб її продати. А нині я відпочиваю, коли малюю, та творю для свого задоволення.

dsc_7256

Абстракція

- Мені цікава абстракція: на таких картинах щоразу бачу щось інше; мені цікавий сам процес творення таких полотен — він ніколи не втомлює, бо щораз роблю щось нове. Зрештою, фігуративні та нефігуративні картини створював та створюю паралельно.

- Спочатку може здаватися, що абстрактні роботи складаються з подрібнених, нічим не пов'язаних елементів, але треба шукати те, що ці частини об'єднує, навіть абстракції мають свою композицію. Знаю, що полотно завершене, коли дивлюся на нього та відчуваю спокій.

dsc_7233

- Думаю, коли людина дивиться на абстрактну картину, вона сама стає тим твором — що вона про нього думає, такою вона і є. Хто думає примітивно — бачить щось незрозуміле, а хто вдумується — бачить багато. Поєднання кольорів, форми - все це лишає емоційний слід - абстрактне мистецтво треба відчувати. А потім воно спонукає до запитань, роздумів чи дій. Найгірше для мене, коли людина проходить повз роботи, залишаючись байдужою.

- Полотно “Майбутнє” створив у 2014-ому, у рік змін — Майдану, війни. Це моє бажання світлого позитивного майбутнього для наших дітей та країни. Головний акцент тут зробив на формі — просто виписана постать дитини, котра складає геометричні фігури. Але мені здається, що така подача є вдалою — я прагну, щоб роботи були прості та лаконічні. І такими, що спонукають задуматися. Дивишся на образ майбутнього на картині - і міркуєш про майбутнє своїх дітей. Думаю, це важлива тема нині — якщо нічого не робити, то діти віддаватимуть наші борги.

dsc_7246

- Ще одна важлива для мене картина - “Пластилін”. Її можна умовно розділити на дві частини — на першій дитина сидить і ліпить, вона радісна, бо займається тим, що їй подобається, а на другій - люди шеренгами йдуть на роботу. Використав у цій картині чорно-жовту гаму — найбільш контрастні кольори — так показав небезпеку займатися не улюбленою справою, яка робить життя чорним та невиразним.

- Якось малював свій автопортрет. І зобразив сім'ю. Це, певне, головне з того, що у мене зараз є, і те, чим я найбільше дорожу. Я живу за таким принципом — хочеш йти швидко — йди сам, хочеш йти далеко — йдіть разом.

dsc_7229

***

- Я постійно в пошуку. Шукаю своє — те, що найближче до душі.  Кожна робота має свою історію, те, до чого я прийшов, бо щоразу шукаю цікаві композиційні ходи, створюю щось нове. Я живу тим і радію, коли мені це вдається.

Анна ЗОЛОТНЮК

Фото автора