Щастя – близько… У Тудорові! (фото)
Село Тудорів розкинулось поміж пагорбами та річкою Серет за два десятки кілометрів від міста Чорткова, що на Тернопільщині. Цнотлива природа стелить кольорові доріжки кожної пори року для мешканців та гостей села. Навесні, влітку та восени салатово-зелені та жовто-помаранчеві гілля дерев лісовою аркою запрошують до тудорівських пейзажів. А зимою – тут усе по-казковому дивовижно. Поки автомобілем минаєте горді, у білих шатах дерева, що лише з подувом вітру інколи у поклоні до подорожуючих схиляють голови-віти, то можна зустрітись поглядом і з прудкою білкою, і з спритною лисицею, і з бистрими козулями, і, кажуть, навіть з дикими кабанами…Чому Тудорів? Існує версія, що люди, описуючи свою місцину, висловлювалися: «туда рів і туда рів», тому й назвали своє поселення саме так, адже направду, село потопає у ровах між високими горами, на схилах яких вкоренилися різні насадження…
Більше чотирьох років до «Старого Тудорова» поспішають українці та іноземці – насититися правдивим безголоссям, дрімотою лісу та комфортабельними умовами перебування.
До «Старого Тудорова» часто приїжджають подорожуючі до Буковелю, оскільки між Києвом і Карпатами потрібно десь перепочити, щоб не пускатися у дорогу вночі.
В «Старому Тудорові» гостювали араби, поляки, чехи, угорці, словаки, французи. До слова, останнім надзвичайно сподобалось копичинецьке вино, а це вже точно знак якості!
Снігу насипало немало, небо немов теж давно спить, а на його темному лоні то тут, то там загоряються вогні далеких зірок – освічують терасу закладу, на якій приємно поспілкуватися на будь-яку тему, тримаючи в руках горнятко з запашним чаєм та вдивляючись у живу стіну лісу.
За хвірткою – незаймана людськими кроками стежина, дерев’яний мостик через потічок, яким, видається, можна потрапити в гості до самого Ельфа. Поринаєш у казку, незважаючи на вік, статус, настрій…
Щастя – близько… У «Старому Тудорові»!
Ірина Гулька
