Сьогодні освітлені «Сльози Гронського» у Тернополі насправді були слізьми тривалістю сім років (фото)
Освітлені сходи фонтану «Сльози Гронського» сьогодні тішать тернополян під час вечірніх прогулянок. Мало із перехожих знають, що архітектор цього каскаду водоспадів Едуард Гронський дійсно залишився у пам’яті своїми слізьми, тобто семирічними терпіннями під час ув’язнення.
Історію від Михайла Маслія 2000 року публікує у групі «А що там у Тернополі?» Віктор Мандрі.
- Я залишусь у пам’яті людей «слізьми Гронського», - розповідав архітектор. - Мені пришили хабарництво. Те, що мені давали, - усе пропивалось. Ті делегації, які приїжджали щотижня на обмін досвідом (ми називали тоді «обман опытом») були надто дорогими. Їх треба було поїти і годувати. А потім усе вилізло мені боком. Відсидів сім років. А треба було одинадцять. Знаючи, як і за що я сів, амністію підписала голова Верховної Ради Валентина Шевченко. З 1973 до 1980 року я відсидів від дзвінка до дзвінка.
Каскад фонтанів архітектор зробив до судової тяганини. У його уяві давно визріли сходи з відкосами для сходження від готелю «Тернопіль» до набережної. Усе збудували в 1972 році, напередодні судової тяганини. Вперше крилатий вислів «Сльози Гронського» пан Едуард почув після 1980 року. Так назвали витвір автора, співчуваючи йому і захоплюючись його роботою.
Фото з допису та авторки
