Спогад-роздум волонтерки з Тернополя (фото)
У цей день, День Гідності та Свободи, згадують подвиги наших хоробрих українців. Не виняток і пости у соціальних мережах. Своїми спогадами на сторінці у Facebook з читачами та підписниками поділилася відома тернопільська волонтерка – Лілія Мусіхіна.
- У мене нема фото із Майдану. Нема фоток із намету. Тим більше - із Грушевського, КМДА, Будинка Архітектора.
Тоді не мало значення, що буде потім. Перемога та поразка були однаково близькі. Я боялась. Мені часто бувало страшно. Я вимикала телефон, виймала картку. Я просто була там, де мусила, і робила те, що потрібно було робити. І якоїсь миті стало байдуже, чим закінчиться моя особиста революція – страх минув. Після 22 січня, здається. Коли беркут гнав нас із Грушевського на барикади. Коли чоловіки старались вишикуватись у лаву і закрити собою Майдан. Коли падали хлопці поруч, просто на відстані кроку і розквітали під ними, на чорному снігу, червоні квіти...
Є багато людей, про чиї подвиги ніколи ніхто не дізнається.
...вона була тоді, з нами. А зараз – шрам на цілу спину і воля до перемоги. І сила в очах. Нелюдська просто...
...він – рок-зірка зі світовим іменем. Лишив все, і тягав шини. Бо так - правильно.
...вони – письменники. Їхали на презентацію книги, а потрапили на Майдан. Байдуже на нові красиві вишиванки. Байдуже до всього. Бути тут. І не здаватись.
...вона закрила свій цех, запустила волонтерів і вони до ранку шили чохли на бронежилети. Між тих, навіжених, міг би бути і її син. А може він там?
...вона – хірург. Вранці – операція. До дідька. Вона робила те, що повинна!
...вони виросли разом. Рок-клуб, кіно, репетиції. Не бачились 100 років. Зустрілись перед штурмом. Обійнялись. І пішли в атаку, щоб більше ніколи не губитись в житті.
...вона подзвонила: «Ти потрібна»... і троє дівчат, вишикувавшись шнурівочкою, тремтячи на холоді стали проти силовиків. Один на вухо шепнув: «Де ви були раніше???» І в голосі бринів відчай і надія. Ревіла...
... у нього син – ДЦП. Їдучи на майдан, дзвонив дружині: «Та я тут халтурку знайшов. Хліб розвожу. Малому на масаж буде...« А потім вимкнув телефон і сказав: »Мені б вернутися. Живим... Дитині я потрібен. Але вже як буде...»
... бізнесмен. Вночі подзвонили: «Милиці і ліки. Негайно. Під Афганське КПП. Під Стелу». Вранці було все. Приїхав сам. Особисто. Без охорони.
Є багато могил, які ніхто ніколи не знайде... Дякую вам. І пробачте, що жива. Що не закрила вас собою...
Це й досі мені болить.
Я дякую тим, кого послала мені доля за ці роки. Ви – справжні.
Дякую, що дозволили мені стати частиною великої історії. Я не назву зараз всіх. Вас – тисячі. І я – просто одна з вас.
Боротьба триває.
Ми переможемо.
Довідка:
Президент України Петро Порошенко підписав Указ «Про відзначення у 2016 році Дня Гідності та Свободи».
Указ спрямований на забезпечення гідного вшанування громадянської мужності учасників революційних подій у відстоюванні прав людини та європейського майбутнього України, їх відданості ідеалам свободи, справедливості та утвердження в нашій державі демократичних цінностей.
День Гідності та Свободи відзначається 21 листопада – у день початку подій, які стали для України історичними: Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013 року.
Фото автора та з особистого архіву Лілії Мусіхіної
