Минулого тижня з професійним святом ми вітали учителів. Праця педагога вимагає титанічних зусиль, таланту, самовіддачі. "Терен" пропонує цикл публікацій про працівників педагогічної сфери, аби дізнатися всі тонкощі їхньої нелегкої роботи. Сьогодні – шоста публікація.

Наша співрозмовниця - заступник директора з навчально-виховної роботи, вчитель початкових класів ТНВК "Школа-Ліцей №6 ім. Назарія Яремчука" Олександра Михайлівна Корінь.

- Яким чином Ви підтримуєте стосунки з маленькими дітьми, яких виховуєте? Як працюєте з дітками початкових класів?

- В першу чергу, треба їх любити. Любити, як своїх дітей. Кожна дитина - це індивідуальність, у кожної свій характер.

- У Вас не один клас випускників. Чи підтримуєте Ви контакт із своїми учнями? Чи знаєте, як склалися їхні долі?

- Цікавлюся. Знаю про їхні долі. Дійсно, велике число випускників було. Інколи плутаєшся, але, повірте, пам'ятаю навіть їхніх батьків. Вони можуть мене не впізнати, але я завжди запитую про дітей, про їхнє життя. З випускниками також підтримую контакт. Хочеться зустрічатися, цікавитися ними, бо всі випускники - діти хороші, виховані. Приємно, коли одружуються, приємно, коли діток своїх ведуть у школу.

- Яка сьогодні найбільша проблема роботи вчителя?

- Напевне, ставлення нашої влади до роботи вчителя. Про зарплатню я уже не говорю. Ми мусимо миритися. Йдемо до дітей, і скільки б нам не давали тої зарплати, мусимо віддавати себе дітям. Якби нас підтримувала держава, рівень вчителя був би на крок вище.

- Хочемо зачепити питання цінової політики і престижності. Сьогодні професія вчителя є не в найкращих позиціях. Як Ви думаєте, чи варто бути вчителем, і на скільки ця професія є престижною зараз?

- Випадок з мого особистого життя розкаже все про престижність професії педагога. Буквально у п'ятницю телефонують мені діти, яким уже по 22 роки. Вони просто зібралися і захотіли відвідати мене, тобто хтось з роботи, хтось з дому підійшли до мене. Мені було так приємно. Я вважаю, що насправді професія вчителя престижна. За стільки років діти не забули і захотіли навідатися до першого вчителя.

- Професія – це Ваше хобі? Що необхідно у такому нелегкому виборі?

- Я вважаю, що професія – це в першу чергу любов до дітей. Ще один випадок із життя, коли тебе дітки зустрічають вигуками веселими, а в кінці кажуть, щоб я подивилась на дошку, а там написано: "Леся Михайлівна - найкраща вчителька". Ти їм даєш любов - а вони тобі її повертають.

- Якби у Вас була можливість переобрати професію, чи змінили б Ви щось?

- Ні, я ніколи не задумувалася над тим, щоб змінити професію. Напевно, що ні.

Юлія ПАЛЕНИЧКА

Фото, відео автора