Неймовірні, життєві та душевні вірші пише Володимир Гуран із Тернопільщини. Чоловік донедавна приховував від оточуючих талан, який проніс крізь усе своє життя.

Так, не зважаючи на усі життєві перипетії та складнощі, які йому підкидало життя, пан Володимир продовжував писати та переносити на папір свої радості, болі, переживання.

Ще нікому невідомий письменник розпочав свою творчість з 90-х років. Спочатку, вірші приходили на думку, а пізніше він викладав їх на папір та переживав знову і знову. Вірші, як додає письменник, є невід’ємною частиною його життя. Донедавна пан Володимир, який проживає зараз у Заліщицькому районі, майже нікому про свій талант не розповідав, але прийшов час і, письменник, відкрився спершу своїм друзям, а тепер наважився відкрити свої творіння для ширшого кола людей.

Пропонуємо вашій увазі 2 вірші митця.

Муза

Як не стерпла ще біль в душі,

Коли крається серце від болю

Ти до мене приходь уночі

Почуттям ми своїм дамо волю.

Якщо сльози вже ллють через край

Не проклинай свою долю,

Просто до мене приходь уночі

Почуттям ми своїм дамо волю.

Коли сонце вже рано встає,

То піди і умийся росою.

Просто ти душу свою відпусти

Бо вона вже рветься на волю.

Коли квітами, листям чи снігом вкрилась земля,

А душа десь у світі літає

Тоді знай, що жива ще вона,

Але тіло без неї вмирає.

Крик душі

Душа дихає віршами,

Рветься серце від душі,

Бо, не має душа серця,

Є лиш серце без душі.

Що не зміг сказать словами,

Не знайшов крилатих слів,

То душею розмовляй ти

Лиш щоб тільки захотів.

Все тобі в житті удасться,

Тільки все ти не бери,

Бери там, де душа рветься,

Її міцно обійми.

Скільки душ спасеш на світі

Не залишиш їх в пітьмі,

То тобі усе проститься

Що згрішив ти на землі.

Фото із відкритих джерел