Таємниці Чорткова: вокзальний дзвінок, що виконує щирі бажання
Досліджуючи місто Чортків, все більше і більше захоплюєшся, наскільки тут багато цікавих людей, історій, легенд. Здавалось, те, що є таким буденним і звичним, тепер грає новими фарбами, переливається, виблискує з кожним днем все яскравіше.
Я б назвала наше місто поєднанням звичайного і простого, та водночас величного та таємного. Кажуть, що слава міста живе у серцях його жителів. Я впевнена, що кожен, якось по-особливому, любить Чортків. Хтось за спокій і гармонію, інші-за красу і нетлінність, треті- за історичний дух і нерозгадані легенди. Сьогодні, хочу відкрити вам секрети усього буденного Чорткова, пише Оксана Шахова для Чортків.онлайн.
Можливо, тих місць, у якому, на перший погляд, не знайти нічого особливого…Вокзал.
Ви не задумувались, яке це особливе місце. Він бачить прощання і зустрічі водночас. Сльози розлуки та посмішки повернення…
Сьогодні лише один потяг курсує через Чортків. Та колись шляхи розходились і вели прямісінько до різних міст, а те й країн.
Вокзал-це особливе місце, вона зберегло у собі атмосферу старовини і вічних переживань.
Ще коли наше місто було під владою Габсбургів, у Чорткові збудували залізницю.
Як не дивно, у цьому місці живуть легенди про кохання.
У містечку жила одна дівчина, неподалік залізничного вокзалу. Щодня, вона виходила прогулюватись, коли вечір брав в обійми усю природу. Тоді курсував в одну і ту ж саму пору потяг, і вона завжди ловила поглядом одного хлопця, що допомагав по залізниці.
Довго тривали такі «мовчазні розмови». Лише одного дня, дівчина залишила свою хустинку з листом прямо на пероні, де мав зупинитись потяг. Хлопець підійняв із землі дівочий подарунок, прочитав найщиріше зізнання.
Наступного разу, він не поїхав далі, а залишився із нею та у її серці.
Відтоді коли потяг рушав у дорогу, кохані прощались, приставляючи руки до вікон, та розвіюючи своєю хустинкою на прощання.
Так би мовити, щоб дорога була легкою, як вітер гойдає шматочок тканини, почуття, не згасаючи, завжди залишались у серці.
Стоїть вокзал. Дише. Уже стільки років він змучено проводжає рейси.
Таке його постійне призначення, а 8 колій лише означають символ вічності у своїй справі.
Наступного разу, гляньте на вокзал іншими очима, і ви переконаєтесь, що саме тут збереглась якась особлива нев`януча атмосфера.
А ще, якщо Ви помітили,то на станції є невеликий раритетний дзвіночок, колись він слугував за призначенням, а сьогодні, може й виконати Ваше бажання.
Адже сили минулого і теперішнього почують Вас…
