Мандрівки Тернопільщиною. Те, чого бракує в костелах (фото)

Оскільки більшість із них у радянські часи переобладнали під різноманітні господарські приміщення, стан сакральних споруд найчастіше далекий від задовільного. Найчастіше бракує автентичних деталей, у гірших випадках споруда майже повністю або частково зруйнована.

Нині про “рідну” кахлю. Коли говоримо про храми початку минулого століття, то там вона найчастіше високоякісна, метлахська, і, коли їй пощастило зберегтись, то й нині тішить кольорами й візерунками. Саме такі зразки побачила в костелах Матері Божої Неустанної помочі в Сороцькому Теребовлянського району, св. Івана Хрестителя в Мильному Зборівського району, Божої Матері в Шибалині Теребовлянського району. На їхньому тлі вирізняється кахля теребовлянського костелу Петра й Павла, щоправда, коли в попередніх випадках йшлось про інтер’єр, то цією кахлею вистелено ґанок споруди.