«Тернопіль – це Львів, але без туристів» (фото)
Ростислав Кузик та Поль Бєрковіц вже вдруге виступили на поетичній молодіжній сцені мистецького фестивалю «Ї». Поети раніше брали участь у Тернопільському фестивалі та згодом мали тур Україною з проектом «Стихійні». Відвідавши не один фестиваль, переконують, що «Ї» - найдомашніший. Почуваються тут краще, ніж будь-де, атмосфера дуже припала хлопцям до душі.
-Коли приїжджаєш на якісь фестивалі декілька раз підряд, вперше - то просто в захваті, а потім з наступними роками стає менш цікаво. Але не тут! Ми приїхали вдруге і планка стає вищою кожного разу, – розповідає Ростислав Кузик. – Вже були роздуми переїхати сюди. Обираючи між Івано-Франківськом і Тернополем, я обрав «Файне місто». Тернопіль – це по суті Львів, але без туристів.
За словами Поля Бєрковіца, фестиваль «Ї» – як перегляд фільму, коли ти вже не дивишся на навколишню атмосферу, а помічаєш якісь деталі, їх дійсно дуже багато і вони прекрасні:
- Для мене особисто, важливим є саме спілкування між людьми, обмін досвідом, думками, навіть, доторками і обіймами, які виникають в результаті літературних заходів.
Тернопіль, як вважають хлопці, викликає до себе довіру і прив’язаність. Сюди, на їхню думку, легко приїжджати і важко повертатися в рідне місто. Великою перевагою Тернополя, порівняно з тим же Львовом, вважають озеро.
-Наявність ріки чи озера в місті дуже важлива. Напевно, поїдемо до Львова «копати» свій став, – жартують львів’яни.
Кумирами в літературі вважають поетів і письменників, які ніколи не потрапляють на фестивалі, бо вони або мертві, або старі й живуть десь далеко та залишаються поза зоною таких подій.
-Такого чомусь немає на тому самому «Книжковому арсеналі», на «Форумі видавців», а тут можеш піти в зал, слухати якогось автора зі сцени, а потім просто з ним вийти і говорити біля локації. За межами зали всі люди стають «одним цілим», немає розподілу на слухача і автора. За межами залу це все одні люди, які перебувають в рамках мистецтва і спокійно говорять на теми не лише літератури, – ділиться Ростислав. – Ми не з тих авторів, які пишуть про актуальні події. Зосереджуємось здебільшого на внутрішніх речах і вони не конче можуть відбуватися в теперішньому часі. В мене багато текстів народжуються з інших вимирів: вимір сну, роздуми, які власне потім виходять у вірші, тематика смерті, перехід, зміни координат, задзеркалля. Поет є своєрідним посередником між кимось і читачем.
Для Поля Бєрковіца ж віршем є людина, яка «йде на вас» у вузькому приміщенні, врізається і ви мусите на неї відреагувати:
– Для мене прихід вірша - це процес спостереження за тим, що відбувається навколо, допоки погляд не зупиниться на якомусь об'єкті. Цей об'єкт, а точніше гра з ним і є віршем.
Зараз хлопці працюють у власному літературному об’єднанні «Грань» та тішать свого слухача новими поетичними доробками.
Фото Аліни Сторож
