Напередодні Міжнародного дня волонтера у Тернопільській книгарні "Є" відбулася зустріч із  представницею  Логістичного центру допомоги воїнам АТО Любою Вовк.

Журналістка за фахом розповіла, як все починалось два роки тому, коли Україну буквально "накрила" небачена  хвиля патріотизму. А ще - про волонтерські будні, про те, чим живуть сьогодні тернопільські хлопці та дівчата, які присвятили свій вільний час нелегкій, але дуже важливій справі - безкорисному служінню.  Волонтерів у Тернополі багато,  кожний з них має свою нішу. Вони не конкурують між собою, навпаки, обмінюються інформацією та допомогою.  Між тим,  вже не секрет, що допомога від людей знизилась на 95 відсотків. Якщо раніше на складі зранку й до вечора сиділо троє осіб і вони не мали часу вгору глянути, то зараз достатньо когось одного.  

Основний кістяк  на складі Логістичного центру - 12 осіб. Волонтерська робота триває постійно. Офіційно центр відкрився 23 липня 2014 року. Сім громадських організацій стали його основним ядром.

- Коли почалась мобілізація хлопців на Схід -  виникла потреба щось їм туди передати. Ми думали, - розповідає Люба, - як це  краще зробити. Один із волонтерів Тарас Герман (член однієї з громадських організацій) дав у наше розпорядження складське приміщення  безкоштовно. От, власне,  з цього все й почалося. Чергували всі по тижнях. Згодом зрозуміли, що це не добра ідея, бо постійно треба було бути в темі. Якщо ж я відсиділа тиждень на складі, то коли приходила на свою зміну, не знала,  що  люди принесли, чого нема, що бійці просять. Згодом  залишилось декілька представників громадських організацій. На думку Любові Вовк, волонтерами насправді є всі тернополяни.

  12 волонтерів, які працюють у Логістичному центрі – це ті, які можуть розпоряджатися своїм часом. Люба, наприклад, журналіст, у неї  вільний графік,  свою роботу вона може виконувати  паралельно, так  само й інші волонтери. Волонтер Сергій Чуйко,  колишній викладач ТНЕУ, зараз займається  іншою діяльністю. Але був такий період, коли він раз на тиждень приходив до нас, брав скриньку і йшов під магазин "Калина" на БАМі. Там його вже всі знали, особливо діти, з якими він разом співав. Тоді такий вид волонтерства був популярним. Але часи змінилися. Стояти біля магазину - дуже складна робота. Траплялись  різні люди. Бували й такі, які кричали, що їм заважають, інші довго розпитували абсолютно про все. Та коли  люди стали менше допомагати,  у центрі відмовилися від такої форми роботи. Минулого року волонтерам не було часу творчо та креативно змінювати підхід до своєї місії. Достатньо було праці на складі. Тоді тернополяни стояли в черзі до центру. Зараз цього немає.    

   Волонтери  всієї країни зрозуміли, що настав час не просто збирати допомогу, а створювати якісь послуги і їх продавати. Люди, купуючи послугу,  допомагатимуть армії. У центрі взялись за створення таких креативних речей. Успішною стала ідея проекту "Поети мобілізуються" Миколи  Шпаковського. Готувати і продавати їжу - інший наш проект, дуже складна й важка робота. Ми тоді по  кілька діб  нормально не спимо.  Нам допомагають  тернопільські господині. Є що згадати  за фестиваль "Файного міста". Налагодили контакти із 44-ою бригадою, попросили у них польову кухню. Готували їжу. Тернопільські господині пекли різні смаколики. Дуже допомогли підприємці. Хтось дав холодильник, хтось якісь продукти… На фестивалі у нас вже була велика локація. Правда, після того, ми тиждень відсипались, відмивались, приходили до тями. Адже фестиваль працював цілодобово, концерти закінчувались удосвіта.

    Тернопільські поети того вечора знову дружно змобілізувалися у книгарні "Є."  Свої вірші прочитали Любомир Сарабун, Надія Німець, Роман Воробйов, Світлана Андріїшин та модератор зустрічі Юрій Матевощук.  

Валентина СЕМЕНЯК

Фото автора