Перший приїзд Івана Франка до Тернополя відбувся влітку 1887 року. Письменник побував тут як кореспондент газети «Kurjer Lwowski».

Він висвітлював Другу крайову етнографічну виставку, яку організували Володислав Федорович та Володимир Лучаковський. До речі, на цій виставці побував архикнязь Рудольф Габсбург. А Франко так писав про неї: «ініціатори виставки мають на увазі не тільки короткочасне зацікавлення. Вони мають намір під час виставки зробити фотографії усіх найважливіших груп, експонатів та предметів і, систематизувавши їх і додавши пояснювальний текст, створити пам’ятний альбом, який можна буде надіслати ерцгерцогові, а можливо, і використати у його виданні. Це був би дуже добрий спосіб ознайомити ширший світ з життям, звичаями і економічним становищем нашого люду. Якщо цей намір ініціаторів виставки буде виконано, то вони зроблять добру послугу крайові і науці».

Відтак у 1985 році Іван Франко відвідав наше місто, бо пробував здобути посольський мандат до віденського парламенту. Про це читаємо у Северина Гайди в статті «Іван Франко у Тернополі», що опублікована в журналі «Ї», котрий присвячений нашому містові.

«… У Тернополі на залізничній станції був не менший збір людей, що з напруженням чекали на поїзд зі Львова. О годині 10:30 перед полуднем приїхав львівський поїзд і привіз дорогого гостя – кандидата». 

У 1911 році Іван Франко читав у Міщанському братстві (нині філармонія) поему «Мойсей». Ось як про це згадує Северин Гайда:

«Заля Міщанського Братства, де мав виступити Франко, заздалегідь виповнилась по береги народом. Усі бічні кімнати та ґалерія були теж переповнені, а багато людей залишилось надворі коло будинку…

 

Після грімких оплесків дався чути тихий, слабкий і ніби несміливий, дрижачий голос. Це Франко читав уривки із свого «Мойсея». Заля слухала з поважним і набожним настроєм. А Мойсей, цей знесилений і вже тоді охоплений паралічем, останками сил своїх читав і читав, попавши у патос. Було враження, що дійсний Мойсей розмовляє із своїм народом».

Ще один будинок, котрий бачив Івана Франка — Йосипа Сліпого, 3. Тут, як пише світлої пам’яті Любомира Бойцун у книжці «Тернопіль у плині літ», у 1887, 1989 та 1905 роках зупинявся Іван Франко. Він «замешкав у свого приятеля, відомого адвоката Северина Даниловича — одного із засновників радикальної партії».

Підготувала Анна Золотнюк