Тернопільський художник Микола Пазізін: «Пейзаж мені ніколи не набридає» (фото)
Мій співрозмовник народився 1949 року в Елісті — столиці Калмикії. Стати художником мріяв з дитинства. Закінчив художньо-графічний факультет Кубанського державного університету. З 1975 року мешкає в Тернополі. Микола Пазізін учасник сотень обласних, всеукраїнських та міжнародних виставок.
— Я все життя з одним етюдником. Йому вже півстоліття. З ним побував на пленерах в Україні та за кордоном, він бачив найрізноманітніші пейзажі — морські, гірські, міські, степові… — Об’їздив із ним чи не все Тернопілля, велику частину України. Не хочу змінювати його на інший — як на мене, це найвдаліша модель, і за цей час ми вже зріднились, — каже заслужений художник України Микола Пазізін.
— Я закінчив художньо-графічний факультет Кубанського університету зі спеціалізацією на портреті. Відтак працював у Тернопільському художньому фонді. Тут найчастіше доводилось малювати портрети класиків, тому врешті-решт вони набили оскому (сміється — А. З.). А ось пейзаж мені ніколи не набридає, — розповідає Микола Пазізін.
Зрештою, портрет і пейзаж мають багато спільного. В першому треба передати не просто зовнішні риси, а внутрішній світ, у пейзажі треба зазирнути глибше за лаштунки композиції.
— Пейзаж — це не просто компонування об’єктів природи, це — трансформація натури, — вважає Микола Пазізін. — Головне не натуралістично відобразити те, що бачиш, а передати неповторність миті, її настрій. Мені довпродоби експресивне виконання пейзажу, коли на полотні передаю стан природи у швидкосхоплений момент і свій настрій від побаченого.
Головну роль у створенні атмосфери краєвиду відіграє світло. Найдраматичніше воно змінюється в Карпатах – впродовж дня погода тут мінлива. Найчастіше живописці обирають так звані «золоті години» - час після світанку та невдовзі перед заходом сонця. Тоді світло помірне, утворюються м’які тіні, цікава й колористика, вранці — це холодна гамма кольорів, увечері — тепла.
— Експресивний пейзаж вимагає досконалого володіння кольором, адже тут він головний. Колір має виразно передавати внутрішні переживання автора і робити це переконливо, аби впливати на глядача, — провадить мову далі художник. — Для однієї зі своїх знакових робіт я використав лише дві барви – зелену й помаранчеву, зігравши на їхньому контрасті й доповненні одна одної.
Інший виражальний засіб пейзажів – мазок. Саме завдяки йому можна додати фактури роботі й відчуття динаміки. Завдяки правильно покладеному мазку тече вода, небо міниться кольорами, мерехтять листки від вітру.
Експресивний пейзаж вимагає тренування й поліпшення навичок, тому Микола Пазізін постійно бере участь у всеукраїнських і міжнародних пленерах. Цікаво, що на перший пленер він потрапив сорок років тому – в 1978 році.
— Зараз мене цікавить тематичний пейзаж, тобто такий, де в узагальненій формі передаю риси галицького видноколу. Він різноманітний, а проте має характерні особливості, тож нині вишукую саме такі. Зокрема, це невисокі рельєфи, невеликі річки, мішані ліси, мальовниче небо, — каже співрозмовник.
Не раз на роботах Миколи Пазізіна поставали й околиці Тернополя, каже тут така прекрасна природа, що взятись за пейзаж було природнім. Приваблює художник й міський пейзаж.
- Коли приїхав у Тернопіль, був вражений. Це було для мене місто-музей. Перед святкуванням чотиристап’ятдесятиріччя Тернополя виділив максимум часу, щоби змалювати старе місто, і перш за все, Новий світ. Не думав, що ці зарисовки нині стануть історичними – багато з того, що зобразив на них, уже знищено чи перероблено до невпізнання.
Анна ЗОЛОТНЮК
Ілюстрації надані Миколою ПАЗІЗІНИМ
