Під час чергової зустрічі в наркодиспансері, декілька хворих одночасно почали пояснювати мені причину своєї залежності. Як виявилося, головна причина алкоголізму одного з них полягала в тому, що в Тернополі на кожному кроці наставили генделиків, і не зайти туди втомленому важким робочим днем чоловіку просто неможливо. Другий розповів, що причиною його затяжного пияцтва є погана дружина, після чергової сварки з якою потрібно знімати стрес саме таким чином, а ніяк інакше. Ну, а третьому, і це цілком зрозуміло, алкоголізму сприяв недолугий український уряд, за час правління якого долар утричі виріс, і тому, виконуючи ту саму роботу, що й раніше, щоб заробити таку ж суму в доларах, людині потрібно працювати втричі більше. Зняти неймовірне психічне навантаження та біду, яку принесли вам ваші ближні, за переконанням переважної більшості присутніх на розмові зі мною хворих на алкоголізм і наркоманію можна лише … (о, сюрприз! ) за допомогою алкоголю.
Інший випадок стався вже в неділю. Під час проповіді я намагався роз’яснити так добре, як лише вмію, що кожен із нас самостійно визначає, в якому світі йому жити. Хто зараз обирає для себе Царство Боже – буде жити з Христом Спасителем і зараз, і завжди. Хто ж сам обирає тепер собі пекло – то й і буде мати для себе та для всіх оточуючих пекло в майбутньому. Так само я сказав і про нашу «європейську» Україну, яку ми всі так чекаємо. Вона не впаде нам із неба наступного дня після «правильного» голосування.
Для того, щоб ми жили в нормальній, цивілізованій країні кожному з нас потрібно для цього прикласти власних зусиль. Немає сумнівів у тому, що кожен живе в тій країні, на яку заслуговує. Якщо в наших домах нема спокою, на вулицях брудно, населення поголовно спивається, люди перестали читати книги, досі дивляться російські канали, а ніякої незалежної України досі за 25 років ми не побудували – нам винен не Путін, а хтось інший. Подумаймо, хто це може бути…
Згодом, уже після закінчення служби, коли я давав цілувати хреста парафіянам, до мене підійшов один чоловік і голосно сказав: – А винен все одно Путін, який вбиває наших дітей!
Ви напевне одразу ж зрозуміли, що спільного в усіх цих історіях. Усіх їх єднає те, що кожен із згаданих персонажів точно знав, що в його бідах та хворобах винні інші люди. Власник бару, дружина, Путін або Порошенко чи ще хтось, але тільки не вони самі. Чому так стається? Що у них спільного? Всі ці люди хворі на інфантильність.
Інфантильність це затримка психо-духовного розвитку людини. Така людина з кожним роком росте, дорослішає та навіть старіє, але всередині залишається такою, якою вона була в дитинстві. Пригадуєте себе маленькими? Весь світ крутився лише навколо вас. Ви лише сиділи та гралися, а дорослі повинні були обслуговувати всі ваші потреби. Принеси то, подай це. Це не буду, бо надто холодне, а це – бо недостатньо солодке. Підігрій та поцукруй! І то хутчіш, інакше я заплачу і влаштую тобі істерику, за яку тобі стане соромно перед іншими людьми, а мені все одно – я ж дитина, а дітям усе можна!
Інфантильність має свої характерні ознаки, про які варто хоча б коротко згадати.
1. Егоцентризм. Головна риса інфантилів – егоцентризм. Від дитини, яка сама розуміє себе центром всесвіту, було б дивно сподіватися, що в неї виникнуть інші авторитети, та невідомо звідки з’явиться повага до інших. Жодних цінностей окрім самої себе, така доросла дитина не знає. Саме в цьому є причина нетривалих шлюбів інфантильних особистостей: як вони можуть любити ще когось, коли в них є вони самі?
2. Інфантил – це утриманець. Звичайно, тут мається на увазі не буквальне значення цього терміну, але в багатьох випадках зустрічається і таке. Інфантил – залежний від утримання, обслуговування їх потреб іншими. Інфантильні чоловіки не в силах приготувати собі обід, випрати щось із речей, чи зробити щось елементарне по господарству. Таким людям потрібна нянька та обслуговуючий персонал. Цікаво, що оскільки люди є носіями соціальних ролей, навіть дорослі та успішні в бізнесі чоловіки можуть повертаючись додому одягати на себе роль інфантила-утриманця, перетворюючись на безпорадного жителя власної квартири.
3. Орієнтація на розваги. Говорячи академічною мовою, у інфантилів орієнтація на гру переважає навчальну. Себто, інфантил завжди буде обирати з двох варіантів той, який менше вимагає праці, а більше відпочинку та розслаблення. Це не лише дорослий, який полюбляє гратися дорослими іграшками, але той дорослий, більшу частину, якщо не весь, вільний час присвячено розвагам. Зустрічі з друзями, клуби, вечірки, шопінг, азартні чи інші ігри.
4. Нездатність діяти. Із внутрішніх характеристик важливою рисою таких людей є нездатність приймати важливі рішення та докладати свідомих зусиль, для їх втілення. Доросла людина також знає, що вона чогось не може, не хоче, втомлюється чи їй може бути важко, але при цьому вона розуміє, що треба рухатися далі. Для «дорослих дітей» сама думка про майбутні можливі перепони вже викликає депресію.
5. Роль пасивної жертви. Оскільки інфантилізм робить людину пасивною та залежною від ставлення до неї інших, часто така людина стає в позицію жертви. Її життя та майбутнє залежить від того, як з нею поведуться інші – члени родини чи колеги на роботі.
6. Тут і зараз. Інфантили живуть одним днем. Вони не думають про те, що з ними буде завтра, бо мають тільки тепер і вже. Звичайно, вони не здатні зрозуміти, що їх поведінка нині впливає на те, що з ними буде завтра.
7. Нездатність до самопізнання. Інфантильні особистості, звичайно, не можуть відрізнятися особливою релігійністю, бо не можуть мислити глибоко. Вони не можуть аналізувати своє життя, порівнювати події та явища, а тому, не можуть робити правильних висновків зі своїх вчинків. І саме тому, не змінюються з року в рік. Вони не ростуть, як інші дорослі. Дуже часто навпаки – з роками інфантили тупіють і стають ще більш примітивними, ніж вони були раніше.
8. Нездатність до самоконтролю. Як і кожна дитина, інфантил не може контролювати свої емоції та почуття. Він часто влаштовує іншим істерики, ображається, є мстивий та дратівливий. Жодним способом не переносить критики.
Психологи ще кажуть, що в залежності від того, які саме ознаки найбільше виражені в конкретній людині, інфантилів можна ще посортувати на три типи: Розпещена дитина, дитина бунтар і затуркана дитина. Розпещена буде робити все, щоб люди служили лише їй. Це нарцис, який очікує від вас лише похвали. Дитина бунтар буде постійно мстити, ображатися та виявляти свою агресію. Затуркана дитина – це малопомітна та невпевнена в собі людина, яка готова плисти по течії, залежна від інших.
Ніхто з людей не може витерпіти правди про себе. Ніхто, навіть ви. І це дуже небезпечно. Нам багато зручніше побудувати для себе світ власних ілюзій, у котрому нам жити комфортно і безболісно. Пригадуєте, як у дитинстві? Заліз під стіл, зробив собі конструкцію з крісел і подушок, і все: тепер це ваша фортеця, до якої не можна нікому, окрім улюбленого котика. Зараз вам уже третій чи четвертий десяток, а ви все одно хочете туди, під стіл. Вам багато краще сказати, що у вашому світі всі проблеми створюють для вас інші люди, як визнати, що ви робили багато неправильних речей, що не думали про наслідки своїх вчинків й те, що вас чекає в майбутньому.
Християнська тверезість вимагає від людини поведінки, відповідно до її віку. Якщо ти дорослий, то потрібно й потрібно вести себе по-дорослому: шукати сили робити те, що тобі не приємно зараз, щоб це принесло тобі добро в майбутньому. Дорослі люди мають брати відповідальність за своє життя, за життя своїх подружніх партнерів і дітей.
Що каже грішник-інфантил? Це не я грішу, це мене спокусив диявол. А дияволом там і не смерділо. Гріх це завжди особистий вибір людини.
А, згадайте хоча б ті приклади, які я навів з самого початку нашої розмови. Оскільки люди не бачать причини власних невдач у собі, вони ніколи почнуть виправлятися. Їм багато зручніше оголосити про конкретного ворога, та боротися з ним. Тому, я більш ніж упевнений, що ці люди ще довго будуть мучитися самі від себе, при цьому, звинувачуючи в своїх гріхах Порошенка та Путіна. Так, це саме Порошенко вигнав тебе, святу людину, вже з четвертої роботи, а Путін цинічно наклав тобі в штани, поки ти спав ангельським сном.
***** Звичайно, всі ми страждаємо від інфантильності, хоча й кожен у свою міру. Однак, не варто забувати, що психічна і духовна незрілість приносить як самій людині, так і тим, хто її оточує неймовірні страждання.
А тому, розуміючи свою недосконалість, кожному з нас потрібно робити все можливе і не можливе, щоб її швидше позбутися.
Психологи для цього мають один інструментарій, духівники – цілком інший. Який обирати саме вам – вирішуйте самі. Ви для цього вже достатньо дорослі.
