Двадцять шостого квітня Україна відзначає скорботну дату – тридцяту річницю Чорнобильської катастрофи.

Чорнобиль – це земля, стежки якої заросли буйними травами, це слово, що стало символом горя, страждань, розорених людських осель. А тридцять років тому – це було мальовниче Українське містечко, що навесні потопало в яблуневому цвіті, а влітку приваблювало до себе тисячі туристів незмірними лісовими багатствами. Це було місто-сад.

   Стояла тиха весняна ніч. Ніщо не віщувало біди. Та саме в таку погожу ніч, 26 квітня 1986 року над Чорнобилем нависла страшна небезпека – вибухнув четвертий реактор Чорнобильської АЕС. Масштаби цієї катастрофи – величезні, збитки – колосальні, втрати – непоправні, а наслідки від неї, за словами вчених, відчуватиме ще не одне покоління українців. Такими словами було розпочато вечір-реквієм «Голосить дзвін стривожено у квітні», присвячений річниці Чорнобильського лиха, що днями відбувся в Тернопільській обласній бібліотеці для дітей.

   Захід відбувся за участю Бицка Зеновія Йосиповича – командира роти дезактивації і пожежогасіння, який з перших днів перебував у найбільш небезпечних зонах палаючої АЕС і став свідком загибелі відважних рятівників – своїх колег, товаришів. Учні 5-В класу Української гімназії ім. Івана Франка, які брали участь в заході, дізнались від гостя багато цікавої і водночас тривожної інформації про події тридцятилітньої давності, від яких досі на очі навертаються сльози. Школярі, своєю чергою, ставили пану Зеновію багато запитань, цікавились долями людей, які в ту квітневу ніч затулили своїми мужніми грудьми всю Україну.

    Більше реальних картин і правдивих кадрів з дня трагедії на ЧАЕС, діти побачили під час демонстрації відеоматеріалів, присвячених героям-ліквідаторам «Тим, хто врятував світ». Ведуча заходу Світлана Нецко також запропонувала дітям ознайомитись з літературою, представленою на виставці «Чорнобиль: гіркий спомин та вічний біль». Завершився вечір-реквієм хвилиною мовчання.