Меню кулінарного експерта Євгена Клопотенка планують вводити у деяких школах Тернопільщини після оновлення у них харчоблоків. Готувати для школярів багато, корисно, швидко і гарно навчали попередньо у ТВПУ ресторанного сервісу і торгівлі. Але що ж означає меню за принципами цього експерта і чому усім українцям варто забути про шубу та олів’є?

Це пояснив Євген Клопотенко у програмі «Без брому», що є спільним проектом ZAXID.NET та журналу «Локальна історія».

Він наголосив, що їжа – один з чотирьох аспектів, які визначають націю.

- Я зазвичай все пояснюю на простих прикладах (як мені здається), - говорив він. - Коли ти їдеш за кордон, що ти там хочеш побачити? Мову, побут, як вони живуть, що вони їдять, як вони розмовляють. Все інше – якісь прикольні фішечки, ти їх не хочеш бачити, але бачиш. І це стає чимось цікавим. Якщо вірити у поняття, що існують нації, то що їх відрізняє одну від одної? Певні маркери. Це називають ідентичністю. Вочевидь, на різних територіях є різна мова – це перша ідентичність, їжа – ідентичність, і побут – ідентичність. Три прості речі, які можна описати. Хоча про ідентичність можна говорити сотні років. Є філософи, які все життя про це говорять, і помирають: нічого не змінили, але поговорили. Найпростіша класифікація – їжа, побут, мова. Переплітається ще релігія, це так традиційно сталося. Чотири речі, які формують особистостей в різних націях, під впливом різних факторів.

Тож кулінарний експерт звернув увагу, що Радянський Союз притиснув українську їжу, тому і в нас вкорінене, до прикладу, новорічне не зовсім корисне та оригінальне олів’є у святковому меню.

- Але знехтуймо трішки періодом Радянського Союзу (не знаю, допустимо це чи ні)? – продовжив він. - Наша їжа зникла дивним чином, і немає фактів, де вона зникла, до революції 1917 року. Уявімо, що Радянський Союз забрав цю їжу, підмінив її іншою, своєю, скоріш за все, так і було. Вони створили свою систему харчування. Максимально притискали всі інші форми їжі. Вийшло, що нашу їжу притиснули, закрили, забрали в нас частину нашої ідентичності та приєднали до себе. Це тоталітарний радянський метод. І я з ним не погоджуюся.

Також Євген Клопоптенко зауважив, що стереотипи про українську їжу, як селянську, закладені у тому ж Радянському Союзі.

- От грузинам вдалося врятувати свою кухню, і навіть назви – хачапурі, ткемалі, аджапсандалі. А наші – шпундра, гамула, тетеря – от що це? Несмачно. А там національне у самих назвах зашифроване, - додав кулінарний експерт. - Їжа в цілому може бути міська, сільська, аристократична. Там було багато всього – спеції дорогі, їх їли багаті люди, ті, хто володів церквами. Там їли одну їжу. В селах їли просту їжу, таку як лемішка, коли брали борошно, заварювали, ставили в піч, діставали і їли. Міська кухня, яка почала розвиватися пізніше, була побудована на ресторанах, різних цікавих поєднаннях. Українська їжа зародилася, як і багато світових кухонь. Це була спочатку їжа для бідних, потім вона почала розвиватися, з’являлись цікаві нові поєднання, і в цей час її зупинили. Зараз вона як напіврозвинений ембріон, не встигла розвинутися. Тож коли ми про неї говоримо, ми хочемо щось прекрасне і круте. А коли до неї повертаємося, бачимо її – вона не розвинулась. Але це радянський стереотип, що українська їжа – селянська. Тоді вже була міська кухня, вона була різною. Вона просто недорозвинена. Зараз ти куштуєш у Франції цибулевий суп з різними смаками. Раніше це було тупо несмачно. Але протягом еволюції технологій все змінювалося. І нині ти куштуєш цей суп і думаєш – о, такий самий смак був триста років тому. Але ні. Тому те, що нам треба зробити, – ми йдемо, куштуємо страву за тими рецептами, що були сто років тому. Ти куштуєш, розумієш, що це таке дуже важке для розуміння, тобі треба його покращити, вдосконалити і зробити так, щоб ти зараз хотів його їсти. І треба, щоб лише те вдосконалене люди готували вдома.

А ще Євген Клопотенко озвучив ідеї, щодо того, як з української кухні зробити сучасну.

- Є у мене одна ідея – якщо ми за кордоном зробимо українську кухню модною, то в Україні вона стане модною дуже швидко. Це побудовано на піарі, підтримка країни, якщо буде, глобально. Грошей давати не треба, тільки щоб говорили – прес-конференції, дії, мотивації, - підсумував він. – А загалом, підхід найпростіший – заборонити олів’є і шубу й стати як Радянський Союз. Використовувати методи Радянського Союзу і вживити таким чином українську їжу. Така модель існує. Натомість друга модель – популяризувати українське і зробити так, щоб всі люди захотіли їсти українське. І тоді наше переможе радянське й стане вживанішим. Це вважається найдемократичнішим, лояльним процесом. Але цей процес, як на мене, є практичним в тих країнах, де не було тоталітаризму. У Франції, в Америці, в Англії такий процес є нормальним. Ці процеси є абсолютно адекватними, крутими і гарними. Але в Україні, якщо подивитися в кожну сферу діяльності, там закручена ціла система. І поки ти не ввімкнеш трішки тоталітаризму, ти не зможеш розірвати це коло.

До слова, у 55-ти закладах на Тернопільщині планують оновити харчоблоки та ввести меню за стандартами Клопотенка.

Фото з відкритих джерел