Новина про те, що тернопільський артист у Польщі отримав 5000 злотих премії за перемогу у пісенному конкурсі, днями облетіла усі соціальні мережі і сторінки місцевих Інтернет-видань.

«Терен» вирішив особисто поспілкуватися із актором і співаком Андрієм Олениним, який так успішно відзначився на музичному фестивалі імені Джорджа Гершвіна (Festiwal Piosenki Musicalowej im. George’a Gershwina – прим.). До слова, Україна вперше брала участь у такому творчому змаганні і перемогла!

«Марія» - це шикарна, божественна музика!

Андрію, звідки ви дізналися про той конкурс? І які твори для нього готували?

Про музичний фестиваль, де виконували твори із мюзиклів, мені розповів громадський діяч, режисер із Тернополя Борис Маланюк. Конкурс відбувався у передмісті Варшави – місті Зомбки (пол. - Ząbki).

Портрет

За першочерговими умовами, треба було співати один твір із будь-якого мюзиклу і один твір - на вибір. Але пізніше змагання ускладнили, адже онук Гершвіна, приїхавши, сказав, що вимоги до конкурсантів – надто прості. Відтак, треба було вже виконувати два твори із мюзиклів. Я співав англійською пісню Тоні – «Марія» із мюзиклу Леонарда Бернстайна «Вестсайдська історія (West Side Story, 1957 р.)». Інший твір – «Якби я був багатим» із мюзиклу Джері Бока «Скрипаль на даху» (англ. - Fiddler on the Roof) я виконував польською.

Конкурс2

Чому саме такий репертуар? Це якісь улюблені пісні?

Насправді, я дуже люблю виставу «Тев'є молочник». Шолом Алейхем – геніальний письменник, як на мене. До того ж, сам «Скрипаль на даху» - дуже характерний твір. Там можна показати не лише якісь вокальні дані, а й акторські. Ти просто ловиш чудові моменти перевтілення і гри.

Натомість «Марія» - це шикарна, божественна музика! Скажу чесно, донедавна я мало знав про Бернстайна і його творчість. Познайомив мене із його спадком диригент симфонічного оркестру обласної філармонії Мирослав Кріль. Завдяки йому я поринув глибше у цю музику. «Вестсайдська історія» - геніальний твір!

Конкурс

«Поляки дійсно своїх дуже люблять…»

На таку премію – аж у 5 тисяч злотих (трохи менше 35 тис. грн – прим.) сподівалися?

Як би це банально не прозвучало, але я дійсно перемоги у Польщі не очікував. Не секрет, що поляки насамперед підтримують своїх.

Переможці

Пригадую, мені колись сказав один режисер із Кракова: «Так, теоретично ви могли б у нас працювати. Але якби на прослуховування прийшли ви і менш здібний поляк, все одно ми взяли б його, а не вас…». Вони дійсно своїх дуже люблять. І це – правильно! Шкода, що в Україні досі побутує думка, що будь-хто, який приїхав звідкись, кращий за свого…

Звісно, у душі десь жевріла надія, що щось із конкурсу привезу (посміхається). Але ті сподівання були мізерними. Лише тоді, коли журі дуже позитивно мене відзначило після першого прослуховування у фіналі, з’явилася думка: «Ну, певно, щось я таки заслужу…». Проте про гран-прі я навіть не мріяв. Тим паче, що на тлі інших конкурсантів я виглядав… надто класично, якщо можна так сказати. У фраку, із традиційним ставленням до конкурсу. І коли оголосили володаря другої премії, а тоді – першої, я подумав: «Ну, я пролетів – як фанера над Парижем…». І тут раптом – оголошують мене.

А скільки загалом було учасників конкурсу?

Свої «плюсовки» на перший етап подавали близько 70-ти артистів. Власне у фіналі співали 15 учасників із Польщі і двоє українців.

Конкурс3

На що плануєте витратити премію? Ну, я ще її не отримав (посміхається). Але точно знаю, що основна сума піде на… навчання. Навіть змагаючись у Польщі, я переконався: визнання, перша премія – це дійсно все добре, ти щось уже вмієш, але… треба вчитися. Адже європейський актор, співак має бути освіченішим, професійнішим.

Окрім того, частину грошей віддам на благодійність. Я так завжди роблю, коли отримую якусь винагороду. Бо я вважаю, що, коли Бог тобі щось дає, то треба віддячуватися. Нехай не десятину, але все-таки треба віддати – дітям, нужденним. А про решту я ще не думав…

Перепустка

Пост у «Фейсбук» за ніч набрав понад 300 «лайків»

Скільки років ви уже на сцені?

На професійній сцені я вже 5 років. Спершу працював у театрі. Ну, як працював – отримував за кожну виставу близько 50 грн. Але отримував насолоду від перебування на сцені! Ну, угоду зі мною не продовжили… А колектив філармонії дуже багато для мене зробив. Я вдячний і тим, хто радів моїм успіхам, і тим, хто створював перепони. Адже люди, які у мене не вірили, стимулювали мене доводити, що я – дійсно щось можу. Натомість ті, хто підтримував, весь час переконували, що світ – не без добрих людей. Ось тоді і з’являлося натхнення…

Актор

Як відреагували у колективі на новину про вашу перемогу?

Дуже позитивно. Я дійсно вдячний колективу філармонії, який щиро мене привітав. Адже у мене були проблеми із виїздом, адже я не міг отримати відрядження і у відпустку теж піти не міг. Але - дяка директору Ярославу Петровичу! Він все-таки добився цього відрядження. Звісно, були колеги, які натякали: «Навіщо це тобі? Нащо ти туди їдеш?». Не всі наважувалися це казати в очі, але – світ круглий, тому я про це дізнався. Проте після перемоги реакція була такою, що навіть мене здивувала: той єдиний пост у «Фейсбук» за одну ніч набрав понад 300 «лайків» і коментарів із вітаннями. За це я всім вдячний!

Переможці

Що порадили б молодим людям, які ще не вірять у свою планиду?

Повернуся до конкурсу. Коли я брав участь у прослуховуванні, то чув у себе за спиною: «А чому він – у фраку? Навіщо він так одягнувся?». Це мене хвилювало лише до того моменту, коли я себе взяв в руки і сказав: «Андрію, ти готувався! От і тримайся визначеної лінії. Вперед!». Насправді, творчість – це не професія. Це – розвиток і вдосконалення того, чим тебе нагородив Бог. Тому потрібна праця, цілеспрямованість і впевненість!

Чи погодилися б поїхати працювати за кордон?

Якби була пропозиція роботи у якомусь відомому театрі, то, звісно ж, я погодився б. Адже, за першою освітою, я – все-таки актор. Але за кордоном я працював би лише за однієї умови – в жодному разі, не втрачаючи національної приналежності.

Фото зі сторінки Андрія Оленина у «Фейсбук»