Цьогоріч паралімпійці, як на диво, значно вирвалися вперед у плані настирливості, перемоги та тріумфу, але всім відомо, що паралімпійці – це спортсмени з обмеженими можливостями. Як же ставиться до цих людей наше суспільство і з якими силами, намірами, бажаннями вони прийшли у спорт.

І серед вихідців з Тернополя є переможці цьогорічної Паралімпіади, щоправда, побутує думка, що такі люди, не відрізняючись від здорових спортсменів (ну хіба що деякими дефектами чи вадами) мали би перевагу змагаючись із ними. Оскільки більшість паралімпійців мають й справді мізерні дефекти чи наслідки дитячих захворювань, а меншість (якраз меншість) справді має обмежені можливості.

- Кожні чотири роки проходять Олімпійські ігри для визнання кращих спортсменів. Через два тижні по завершенні Олімпійських ігор проводять Паралімпійські ігри, - розповідає Депутат Тернопільської обласної ради Олександр Башта. - Починаючи з 1992 року Паралімпійські ігри проходять на тих же аренах, що і Олімпійські ігри, а юридично це було оформлено угодою між олімпійським (МОК) та паралімпійським (МПК) комітетами в 2001 році.

bashta1

- Для тих, хто цікавиться розвитком спорту в Україні не є секретом, що наші олімпійські досягнення від олімпіади до олімпіади стають все гірше та гірше... Це дуже сумно. На це є купа причин, як об'єктивних так і суб'єктивних. Ми бачимо лише вершину - досягнення наших олімпійців з року в рік стають все скромніші та скромніші. І тут раптом на песимістичному фоні досягнень наших олімпійців такий феєричний вибух нагород паралімпійців! Чому?

Навівши приклад з історії чоловік пробує підвести читача до основної думки:

- Виникнення видів спорту, в яких можуть брати участь люди із обмеженими можливостями, пов'язують з ім'ям англійського нейрохірурга Людвіга Гутмана, який, долаючи вікові стереотипи по відношенню до людей з фізичними вадами, увів спорт у процес реабілітації хворих з ушкодженнями спинного мозку. Він на практиці довів, що спорт для людей з обмеженими фізичними можливостями створює умови для успішної життєдіяльності, відновлює психічну рівновагу, дозволяє повернутися до повноцінного життя. З 1948 року за його ініціативою серед інвалідів-візочників щорічно проводяться Стоук-Мандевільські ігри, за назвою міста Стоук-Мандевіль, де розташований реабілітаційний центр.

Олександр Башта в цьому питанні не новачок, адже у 2001 році він став майстром спорту України. Крім цього чоловік є чемпіоном та рекордсменом України з плавання, був в збірній України з біатлону, «перший та напевно останній спортсмен-візочник», який представляв Україну на міжнародних змаганнях з тенісу на візках. У Олександра Башти КМС з важкої атлетики і грає він у всі ігри для візочників - баскетбол, настільний теніс, перегони на візках та інше...

Згодом очікуйте продовження на «Терені»...