Часом, коли вам здається, що вас ображають або відсилають куди-небудь ненормативною лексикою, не поспішайте ображатися чи розмахувати кулаками. Можливо, це просто назва села, до якого вам пропонують поїхати.

Кумедні назви існують по всьому світу. Наприклад, в російському Сучкіно не всі жінки легкої поведінки, а в Бухалово життя не веселіше, ніж в інших населених пунктах. Близько двох тисяч людей у Геївцях (Малих, Великих та Руських) на Закарпатті не комплексують через свою сексуальну орієнтацію, а навпаки, вважають себе ближчими до Європи.

Тернопільський краєзнавець Віктор Уніят спробував також скласти своєрідний рейтинг найкумедніших назв тернопільських населених пунктів.

1. Цицори – село у Козівському районі. Незважаючи на таку, здавалося б, веселу назву, за переказами, вона пішла від сумної події. Татари, напавши на село, відрізали груди у вагітних жінок. Так вони давали зрозуміти, на яку голодну смерть приречені навіть ненароджені діти.

2. Повия (Повія) – так до 1958 року називалося сучасне село Набережне Бучацького району. За переказами, ці землі польський вельможа подарував своїй коханці, отож мешканці сусіднього Космирина дали новому поселенню неблагозвучну назву Повія. І не раз виникало непорозуміння, якщо жінку запитували: «А ви хто, з якого села?», а вона відповідала: «…Повія».

3. Ригайлиха – так до 1964 року називалося село Степове Підгаєцького району. Кажуть, що назва пішла зовсім не від неприємної дії, яка часто стається з чоловіками після гучних свят, а від прізвища Ригайло.

4. Свинюхи – так до 1946 року називалося сучасне село Очеретне на Кременеччині. Назву селу дав фільварок-свиноферма «Свиноберген» князів Збаразьких, де розводили свиней для продажу в Європу.

5. Остап’є – село у Підволочиському районі. Можливо, назва не настільки кумедна, як легенда гарна. Чоловік Остап врятувався після турецько-татарського нападу, втішені односельці, побачивши його живим, вигукували – «Остап є!»

6. Крижі – село у Кременецькому районі, утворене у результаті об’єднання 24 хуторів. «Крижі болять» часто можна почути від літніх людей. «А в тім житі-рижі болять мене крижі…», – йдеться у народній пісні. А от назва походить від старослов’янського «криж» – хрест. Згадаймо, коли хрестять дитину, несуть «крижмо».

7. Поросячка – колись самостійний населений пункт, який від 1952 року належить до с. Нагоряни Заліщицького району. Назва, кажуть, пішла від забрудненої однойменної річки. Чим забрудненої – зрозуміло. За іншим переказом, село назвали так, бо селяни розводили поросят.

8. Дуплиська – село у Заліщицькому районі. За переказами, первісна назва була Дуписька, від назви річки Дупа (нині Дупла), на якій розташоване село.

9. Цапівці – так до 1965 року називалося село Поділля Заліщицького району. А в Бережанському є Баранівка. Кажуть, назви цих сіл пішли від прізвищ першопоселенців. Певно, вони були не дурними людьми, якщо заснували населені пункти. Однак назви не прижилися. Бо щоразу мешканці пригадували собі прислів’я «Ти дурний, як баран» або «Ти в тому розумієшся, як цап на зорях».

10. Шкіндерівка – так до 1977 року називалося село Сонячне у Підгаєцькому районі. Назва, нібито, пішла від прізвища першопоселенця Шкіндера, який займався дубленням шкіри.

11. Товстобаби – так до 1965 року називалося село Високе Монастириського району. Назва, за легендою, походить від ста товстих жінок (товсті баби), які так сильно відлупцювали татарів, що ті надалі обходили село, прозиваючи його «Злі Товстобаби».

12. Тудорів – село Гусятинського району. За одним із переказів, у селі проживав опальний боярин Федір (воєвода князя Ярослава Осьмомисла), який із розпачу зійшов з розуму, тобто тут здурів.

13. Голибіси – село Шумського району. У радянський час його перейменували на Мирове Легенда про походження назви села Голибіси зафіксована у 19ст.: селянка Осадчиха, оселившись на тому місці, де тепер село, заснувала хутір. Коли вона померла, її поховали недалеко від цього хутора, майном заволоділи родичі. І ось цим родичам почала з’являтися ночами Осадчиха – гола й киваючи їм головою Тоді забобонні селяни викопали її з могили, відрубали їй голову і знову закопали. Але вона не переставала їм з’являтися, тримаючи відрубану голову в руках і кидаючи її на них.

14. Заздрість – село у Теребовлянському районі, назва якого, за переказами, пішла від того, що жителі сусідніх сіл заздрили новим поселенцям. Бо їм не доводилося відробляти панщину і мали врожайну землю та мальовничу територію.

15. Жнибороди – село на Бучаччині. Як будете їхати в гості у цей населений пункт, не бійтеся, там бороди серпом не жнуть і не втинають. Щоправда, за однією з легенд, власник села Геронім Язловецький, який вів розпутне життя, відтяв бороду єпископові, котрий прийшов його спам’ятати.

16. Болязуби – село у Збаразькому районі. Звичайно, що всіх мешканців села зуби не болять, а назва, за переказами, пішла від джерел із холодною водою. Коли люди пили її, то аж зуби ломило, і вони боліли.

17. Коростава – село у Лановецькому районі. Кажуть, що назва походить від «корости» – захворювання шкіри. Як писала Фаїна Раневська: «Моя улюблена хвороба – короста: почесався – і ще хочеться. А найненависніша – геморой: ні самому подивитися, ні людям показати». «А щоб тебе короста взяла!» – досі можна почути лайливе у багатьох селах Тернопільщини.

18. Цигани – село Борщівського району. Ні, цигани тут не живуть і не стоять табором. За паспортними даними, майже всі селяни – українці. Але хтозна, як було колись. І якщо місцевих жителів запитати: «Звідки ви?», у відповідь можна почути: «З Циганів…».

19. Пожежа – за переказами, назва населеного пункту в Бучацькому районі пов’язана з пожежею, яка спопелила село у ХVІ столітті. Правда сумна. І тоді потерпіли, і нині кількість населення скорочується, бо село «догоряє» і без пожежі.

20. Дітківці – село у Зборівському районі. На перший погляд, сучасна назва асоціюється з дітьми. Але за легендою, колись на місці села було велике болото, люди сюди не ходили, казали, що «там живе дітько». Як потрібно було йти біля болота, то брали з собою щось свячене. Первісна назва – Дітьківці. З часом м’який знак із найменування випав, але й сьогодні жителі сусідніх сіл називають цей населений пункт по-старому.

Звичайно, є й інші села краю, які також мають цікаві назви, для прикладу – Сосище, Дрищів (нині – Підлісне), Чортория (нині – Миролюбівка)… Але незалежно від найменування, ми любимо їх за мальовничість і неповторність природи, працьовитість і почуття гумору їх мешканців.