Щоразу, коли проходжу поряд із спуском в парк «Топільче», що біля «П’ятачка» на перехресті вулиць Миру та Дружби, згадую зимові дні свого дитинства. Ми проводили тут весь час, катались хто на санках, хто на лижах, а хто й на рюкзаку чи шматку картону. Тут було 3 гірки різної складності і завжди існувала черга на спуск.

Зараз тут порожньо. Не чутно дитячого сміху, ніхто не сперечається за звання безстрашнішого власника санок. Здається, діти змінили пріоритети і тепер проводять час не на свіжому повітрі, а сидять вдома з ґаджетами в руках.

Проте БАМ тішить. В парку «Національного відродження» традиція зимового катання на санчатах не забута. Діти тут повсюди. В дворах на проспекті Злуки малеча вчиться з’їжджати з похилих гірок. 

- Щойно випав сніг, ми дістали санки і тепер щодня катаємося, - каже Галина, мама 5-річної Алінки. – Головне - приклад батьків. Якби я сиділа цілий день за комп’ютером, то діти були б такі ж. А так ми з чоловіком теж катаємося разом з малечою, це ж найвеселіша зимова забава.

Карантин у школі став ще однією причиною збільшення кількості дітей на гірках. Розпашілі обличчя, дзвінкий сміх та веселі юрби дітлахів тепер зустрічають кожного, хто вирішив прогулятись засніженим парком.

Тамара КОБЛИК

Фото автора