Відкриття нового театрального сезону відбудеться у Тернопільському академічному обласному українському драматичному театрі ім. Т. Шевченка сьогодні, 29 вересня.

Традиційно для місцевих театралів із нагоди такого осіннього свята підготували прем'єру. Цього разу – доволі особливу. Адже йдеться про уже третє відродження постановки «Мартина Борулі», яку завжди дуже любили тернополяни. Щоправда, ті часи відійшли разом із акторами, які раніше виходили на сцену і змушували глядачів сміятися до сліз. Тепер – і зірки інші, і темп вистави. Усе, як кажуть, – в дусі часу!

Оновлену музичну комедію за однойменним твором Івана Карпенка-Карого поставив народний артист України Олег Мосійчук.

- Хочу запросити всіх, хто любить тернопільський театр на нашу нову роботу, на геніальну п’єсу геніального автора, - каже головний режисер обласного драмтеатру.

Нагадаємо, «Мартин Боруля» — трагікомедія на п'ять дій Івана Карпенка-Карого, написана у 1889 р. на соціально-побутову тематику. За сюжетом, багатий селянин Мартин Боруля (роль виконує Віталій Луговий – прим.) одержимий ідеєю отримати статус дворянина. Через це він перетворює і своє життя, і своїх рідних фактично на фарс.

Ба більше, у гонитві за своєю примарною мрією чоловік забуває, що має дбати про справжнє щастя своїх дітей, а не перетворювати їх на інструмент досягнення своєї мети. Оскільки дворянці Марисі (роль виконує Юлія Хміль – прим.), на його думку, не личить виходити заміж за «хлопа», то Мартин відмовляє сватам її коханого (роль виконує Дмитро Чоповський – прим.). Він навіть готовий віддати доньку за міського чиновника, який любить зазирнути у чарку – Націєвського (роль виконує Андрій Малінович – прим.), аби лише – по-панськи.

- Нема розумнішої служби, як гражданська! – каже головний герой. - Здається, якби мене опреділив був покійний папінька на гражданську, то вийшов би первий чиновник! Коли ж покійний і не думав про це — все дбав про хазяйство. Пасіка, чумачка голову йому заморочили, а тепер другий світ настав: треба чина, дворянства; а поки-то вилізеш в люде, станеш на дворянську ногу, то багато клопоту

Дружина «пана» Борулі Палажка вже не має права працювати, а повинна як «усяка дворянка» до обіду спати, хоча боки у неї від незвички болять.

- Палазю! Дворянин — одно, хлоп — друге!.. Може, ти цього не розумієш, то тобі ясніше скажу: сметана — одно, а кисле молоко — друге! – каже Мартин. А потім сам до себе говорить: «І казав же покійний папінька: «Женись, сину, на шляхтянці. Ні, таки погнався за чорними бровами! От і дожив: брови злиняли, а гонору як не було, так і нема!».

Марисі батько також забороняє займатися важкою працею і водитися із «простим людом», бо тепер вона має бути панянкою.

- Ох, дочко, ти не знаєш, як тяжко хлопом буть, усіх бояться, усіх лічить вищими від себе! – пояснює батько їй свою поведінку.

Втім, Марисі не надто усе те подобається. Дівчина не звикла сидіти без роботи.

- Ну, що ж це за «мамінька» і «папінька»? Я навіть вимовити цього не зможу, - зізнається Марися.

Та чи принесуть батьківські примхи щастя дівчині, яка щиро кохає простого юнака? І чи досягне успіху у місті син Борулі – Степан (роль виконує Роман Демчук – прим.), якого там більше цікавлять не робота у суді, а розваги випивка? У тому то і є основний конфлікт п’єси - етичні цінності проти умовностей і рангів.

- Ти, сину, не дружи із нерівнею, краще з вищими, ніж з нижчими, - повчає Мартин сина. - Трись, трись меж людьми — і з тебе будуть люде! …краще білий хліб, ніж чорний, краще пан, ніж хам!

Звісно ж, п’єсу не можна було б назвати комедією, якби у ній не вирував коктейль із колоритного гумору. І більшість причин для сміху створює Омелько. Цю роль наразі довірили двом акторам: Ігорю Наконечному і Сергієві Бачику.

- Люди постійно за чимось женуться. Постійно чогось хочуть щось вхопити, причому – багато, - каже Сергій Бачик. – А виявляється, варто лише зупинитися і усвідомити: хто ти є насправді, де ти є і з ким.

Направду, обидвом акторам було нелегко вживатися в роль, яку колись блискуче виконував  народний артист України Мирослав Коцюлим. Саме цей знаний актор і режисер залишився у пам’яті більшості тернополян Омельком із «Мартина Борулі». Його дует із іншою зіркою нашого театру – Володимиром Ячмінським був незрівняним! Але… тепер – усе по-іншому, однак – зовсім не гірше.

До слова, вистава із чудовим музичним супроводом і танцями відбувається у такому швидкому сучасному темпі, що дві дії пролітають зовсім непомітно. Глядачі навіть не встигають занудьгувати. Навпаки – чекають нових сюрпризів і сценічних рішень.

Власне, класикою стають саме ті твори, в яких порушуються проблеми - актуальні для різних епох. Так, часи змінюються, а проблеми залишаються. Чи не бачите ви нині поруч себе таких «Боруль», які хочуть бути «сопречисленними у дворяни»? Вони – засліплені і не відають, що незабаром це може призвести до повного фізичного і духовного спустошення. Це і сталося врешті із Мартином Борулею.

На щастя, йому життя дарує другий шанс для усвідомлення, що головне - не чин, а порядність, чесність і відвертість… Схоже, що такий творчий експеримент припаде публіці до душі. Принаймні після здачі вистави присутні у залі не могли відреагувати інакше, ніж вигуками: «Браво!».

Повірте, безліч актуальних життєвих ситуацій, колоритний гумор і соковита гра тернопільських акторів змусять вас бути задоволеним своїм вибором вистави. Ви зможете і послухати про їхні клопоти та радощі, і потішитися разом з ними, а окрім того - на вус багато чого повчального намотати…

Фото і відео авторки