- Ой-ой-ой! – дівчина, яка на зупинці, що на вулиці Лесі Українки, піднімалась у тролейбус номер 2, відсахнулася від дверей.

За нею – пенсіонер, який теж поволі піднімав ногу на сходинку, раптово відсмикує руку.

– Та тут розрядом б’є, - каже чоловік, гукаючи до водія.

 Той зупиняє тролейбус і виходить надвір із викруткою - тестером. Прикладає її до металевої поверхні електромашини.

unnamed-18

 – От подивіться, якщо був би струм, то загорілася б червона лампочка, а так – нічого немає, - каже водій. – Та ви підійдіть туди, де ми заходили, а не тут, біля кабіни, - каже пенсіонер.

unnamed-19

Водій переходить до середніх дверей і кличе до себе настирливого пасажира. – Щось бачите? Я всюди торкаюся тестером і ніде нічого «не пробиває», - каже водій. – А може, ви вже щось зранку вживали, то й наелектризовані, то таке буває. – Та ви що, я зранку ніколи не п’ю, - ображено відповідає пасажир-пенсіонер. Із салону гукає жінка-кондуктор у чорному береті. – Все, закривай двері! Або зраз всіх будемо висаджувати, раз кажуть, що їх б’є електрикою. Чуєш, нікого не беремо і їдемо в депо, нехай там сушать тролейбус, чи щось роблять, нащо мені ті переживання, я з 5.40 ранку вже четверту ходку роблю, люди чекають на кожній зупинці, але раз тут кажуть, щось б’є, то їдемо в депо! – нервово каже пані кондуктор. Але це не впливає на водія. Він і далі зупиняється на зупинках. Пані кондуктор на те нічого йому не каже. Правда, звертається до тих, хто заходить в салон, щоб не бралися за поручні, які на дверях, а проходили далі. – Я пані не жартую, то є техніка безпеки, відійдіть від дверей і візьміться за інші поручні, оті що на кріслі, - звертається кондуктор до пенсіонерки, яка щойно зайшла. Та знизує плечима. – Та нічого мені сі не стане, ніхто мене не шарпне назад, надвір, я ще маю силу встояти, - каже пасажирка. – Прошу вас, пані, я з вами не граюся, мені не до того, сказано не братися за ручку дверей, то значить так треба. А вас нічого не тріпнуло, як заходили? – звертається до пенсіонерки. – Та нічого мене не трясло, а ви може на мою руку глянули, та то від інсульту, три роки тому мала, скрутило мені пів-лиця, але слава Богу, пройшло, тільки права рука трясеться, але з цим можна жити, - каже пенсіонерка, тримаючись за спинку сидіння. На ньому вмостився чолов’яга.

unnamed-17

Він відвернув голову, уважно спостерігаючи на снігопадом, що за вікном набирає сили у перший день тернопільської зими…

  Фото автора