Фотограф-анімаліст Володимир Бурдяк десять років знімає звірів. Екзотичних і не дуже — у його кадр потрапляють борсуки та зайці, леви та гепарди, бджоли та орли. Минулого року фото, зроблене ним, потрапило у десятку найкращих конкурсу «Вікі любить Землю».

Із Володимиром Бурдяком поговорили про різницю між українськими та закордонними тваринами, про їхні емоції, про те, що відіграє найважливішу роль у фотоанімалістиці, та багато іншого.

— Ви знімаєте звірів рідкісних, екзотичних і тих, котрі досить звичні. За ким найбільш цікаво спостерігати?

— Важко сказати, які тварини рідкісні, бо й побачити на власні очі оленя чи кабана в Україні не часто вдається.

Екзотичних цікаво фотографувати, бо тут вони живуть хіба в зоопарках, але там не побачиш, як вони поводяться у природній стихії. Мені подобаються і екзотичні звірі, і ті, котрі мешкають в Україні.  

DSC_1624

— А помічали різницю в поведінці наших і екзотичних тварин?

— Можна сказати й по-іншому: є різниця в поведінці тих самих видів звірів, котрі живуть в Україні, та тих, котрі мешкають за її межами. За кордоном тварини не так бояться людей. У Румунії, приміром, часто можна зустріти оленів біля дороги і коли вони бачать людину, не втікають. А у нас досить того, що звірів мало залишилось, то їх ще й відстрілюють. Тому в Україні складно знімати.

SL_AAH6892

— Прочитала, що фотографування тварин почалось для вас майже випадково завдяки світлої пам’яті фотографу-анімалісту Едуарду Кислинському. А чому вас зацікавили звірі?

— Вони мені завжди подобались, але коли почав їх фотографувати, то більше став спостерігати за ними, більше про них дізнався, тепер їх краще розумію. Наразі фотографування тварин моє основне хобі.  

ABD8H_2074

— Що ви відкрили у собі завдяки хобі?

— Повагу до навколишнього середовища й тварин. Коли почав фотографувати дику природу, то став захоплюватися та жити нею. Найкращий відпочинок для мене — в Карпати до лісу, жити в наметі.

D87_4213

— Певне, ваше хобі впливає на вас і у буденному житті

— Так. Я став помічати більше тварин. Ми часто гуляємо з сім’єю на природі, не раз кажу до дружини: «глянь, он білка сидить, їсть шишку», вона не бачить, аж потім, як білка зарухається та побіжить, — помічає. Чи заєць в полі, чи сова на дереві — я бачу, а люди зазвичай ні. Ось в Теребовлі серед міста взимку живуть сови. Буває, сидять шестеро-семеро на ялинці, й ніхто не помічає.

— А за якими їхніми заняттями особливо любите спостерігати?

— Важко сказати. Люблю дивитись, як лисиці стоять на сторожі, поки їх малеча бавиться. Цікава поведінка слонів. Вони живуть у великих табунах. Між слоненятами та їхніми матерями дуже ніжні, схожі на людські стосунки. Ці тварини взагалі дуже прив’язані до членів своєї родини, вони «хоронять» своїх загиблих родичів і тривалий час навідуються до їх решток. Захопливо спостерігати, як полюють леви, у цьому занятті особливо активні самиці.

DSC_9989_3

— Це як з котом і мишею — шкода, як її вполювали, але розумієш: не буде миші, кіт буде голодний.

— Я до полювання тварин ставлюсь як до природного добору. Звичайно, коли полюють на дитинчат, то шкода, але розумію, що це природа.

Важливо й те, що коли, приміром, гепарди полюють на антилоп, вони не вбивають сто штук, а з’їдають одну, як люди-мисливці. Ні — тварини полюють саме на стільки, скільки треба, щоби прогодуватись.

— Ваші фото, котрі мені найбільше запам’ятались — ті, де звірі дивляться в об’єктив так, що виникає візуальний контакт. А що для вас найголовніше у фото?

— Емоції. Не важливо, дивиться тварина в кадр чи не дивиться. Емоції проявляються у різних ситуаціях — коли вони граються, полюють чи навіть сплять. 

DSC_4420_111

— Як готуєтесь до зйомки?

— Часто дізнаюсь про те, де водяться звірі, від лісників чи місцевих жителів. Коли буваю в лісі, то дивлюсь на сліди. Проте такого, щоби готувався днями, когось вишукував, буває дуже рідко. Все ж фото це моє хобі, а не робота.

— А що потрібно для вдалої зйомки, яка техніка?

— Для зйомок природи в переважній більшості випадків використовують різноманітні телеоб’єктиви з великою фокусною відстанню, плюс конвектори, інше обладнання. Фототехніки завжди беру багато, бо ніколи не знаєш, яка тварина тобі трапиться та в яких умовах її треба буде знімати. Стараюсь використовувати технологічні новинки — вони допомагають отримати чітку картинку навіть коли недостатньо світла, забезпечують швидкісне фокусування, що особливо важливо, коли об’єкт швидко рухається…

CNX2_D8C_5429

І все ж у зйомці тварин головне везіння. Якою не була б техніка — коли нема везіння, техніка не допоможе. Приміром, не раз було, що ставав свідком, як лев вполював антилопу — проте не мав можливості під’їхати ближче, а ті, котрі могли перебувати близько, могли фотографувати навіть на телефон.

— Але людина може опинитись у потрібний момент у потрібному місці, проте не зрозуміти, що може зробити прекрасний кадр.

— Так. Усе залежить від того, хто на що дивиться. За десять років відколи займаюсь фотографуванням тварин, око вже натренувалось. Щойно помітив рух, знаю, куди дивитись і приблизно уявляю, хто це може бути. Це досвід, котрий приходить із практикою. Кожна поїздка — нове навчання. Скільки їжджу — завжди вчусь, і, мабуть, ніколи не вивчу всього, бо постійно є щось нове. Маленькі нюанси, котрі мають велике значення.

— До речі, на багатьох фото ви в маскувальних костюмах у засідці. Розкажіть про очікування у фотографуванні.

— Дев’яносто відсотків часу, проведеного в засідках, витрачені на марне — тварина чи побачила тебе, чи просто не прийшла на місце. А цікаві кадри зазвичай вдаються спонтанно. Так недавно планував познімати бджіл, а побачив борсука, тож сфотографував його. Ніколи не знаєш, коли і який кадр зробиш.

D8D_8916

— У вас є фото великих тварин, приміром, слона і маленьких, як ось бджола. Яка різниця у їх зйомці, крім використання теле- та макрооб’єктива?

 — І там, і там складно. Спробуйте сфотографувати бджолу, коли вона літає та проводить біля однієї квітки лише долі секунди. Так само складно сфотографувати лева, коли він полює, чи підійти до нього ближче, коли відпочиває. Є люди, котрі займаються макрозйомкою і вони сконцентровані на цьому малому світі, є ті, котрі фотографують тільки великих — вони бачать масштабно. У кожної теми своя специфіка та особливості. Треба вміти скомпонувати кадр, дочекатись потрібної миті. Створити картинку, котру хотілося б показати іншим, — складно. 

DS3_7887

— І наостанок. Що для вас головне у фотографуванні звірів?

— Моя основна мета — побачити тварин на власні очі. Друга — показати іншим те, що побачив. Більшість людей не помічає звірів. У мене не раз траплялось, що сфотографував у лісі, приміром, зайця, показую фото тому, хто в тому лісі не раз був, і він дивується — де я того зайця знайшов. Я хочу показати, яка красива природа навколо нас. І думаю, коли люди побачить це, то зрозуміють потребу її берегти.

Анна Золотнюк

Фото надав Володимир Бурдяк