Цвинтар з... коровами

До Дарахова Теребовлянського району планувала потрапити давно, але не випадало нагоди. Завжди звертала увагу на цвинтар (він розташувався обабіч дороги), прямуючи в Бучацькому напрямкові. Крім того, що запримітила там цікаві скульптури, якось почула, що ставили їх майстри-каменетеси своїм колегам по цеху.

Отож нарешті Дарахів. Велике село видалося дуже затишним - красиві будинки, облаштовані подвір'я. Дуже тішить, що вагонка і дикі кольори “снєжки” сюди ще не дісталися.

Що ж до цвинтаря — враження різні. З одного боку — майстерно витесані з пісковику фігури, а з другого — майже всі понищені часом — камінь осипався пластами, змінивши до непізнаваності риси. А ще застали зненацька корови. Вони спокійно паслися, припнуті на кладовищі. Скільки себе пам'ятаю мене вчили, що брати щось з цвинтаря не можна. Цікаво, чи та заборона є локальною, чи просто не діє на молоко, надоєне з корови, котра паслася на кладовищі... Зрештою, крім цього питання виникає ще інше: як така форма використання цвинтаря позначається на збереженні скульптур. Хоча хочеться вірити, що дарахівські корови чемні.