Туберкульоз: кожен п’ятий хворий – поза статистикою
Тернопільщина на сьогодні має один з найнижчих показників захворюваності на туберкульоз. Однак медики не поспішають радіти. Така ситуація склалася не через те, що люди стали менше хворіти, а тому що багато пацієнтів не проходять обстеження. У результаті недугу виявляють на пізніх стадіях, коли боротися з нею складно і дорого, повідомляє Номер один.
Частіше хворіють чоловіки
Епідситуація щодо туберкульозу в області залишається складною, констатують медики. І це не дивлячись на те, що останніх п’ять років спостерігається тенденція до зниження реєстрації захворюваності. Тернопільщина входить у трійку областей з найнижчими показниками. Однак минулого року в області вперше виявлено тенденцію до зростання.
– Торік на диспансерний облік в області взято 475 осіб із різними формами туберкульозу. У 2015-ому – 409. Захворюваність збільшилась на 16,7%. Ріст спостерігається в 11 районах області та Тернополі, – розповідає заступник головного лікаря обласного протитуберкульозного диспансеру Тетяна Романів.
За даними ВООЗ, Україну внесено у перелік 30-ти країн з високим рівнем захворювання на мультирезистентний туберкульоз (нечутливий до ліків). Кількість таких випадків з кожним роком більшає. Також, за даними ВООЗ, в Україні щороку недовиявляють приблизно 20% хворих на туберкульоз.
– Близько 60% випадків – це жителі сільської місцевості. Більшість хворих – представники соціально незахищених верств населення. Понад 12% хворих на туберкульоз – особи, які зловживають алкоголем 1,3% – споживачі ін’єкційних наркотиків -, каже Тетяна Романів.
Частіше туберкульоз виявляють саме у чоловіків. У структурі захворюваності вони складають майже 70%.
Через дорослих страждають діти
Протягом 2016 року в області було виявлено та проліковано троє дітей, – зазначає обласний позаштатний фтизіатр-педіатр Світлана Мадич. – Це удвічі менше, ніж попереднього року. Торік було виявлено четверо підлітків. У 2015-ому – двоє. В усіх випадках лікування дало 100-відсотковий результат. Діти допущені до навчання.
Медиків насторожує той факт, що частина дітей, які перебувають у закладі, знаходяться у групі ризику щодо виникнення мультирезистентної форми туберкульозу. Тобто нечутливої до одного, двох або й усіх препаратів. Ці діти потребують тривалого та складного лікування, але вони переносять його добре.
Єдиним методом виявлення туберкульозу серед дітей була і залишається туберкулінодіагностика. На жаль, з року в рік показник виконання щеплень залишається дуже низьким – 23%.
– Не виявляються діти з латентною туберкульозною інфекцією, з первинним туберкульозом, не проводиться хіміопрофілактика. Це може призвести до виявлення в майбутньому дітей із запущеною формою захворювання. Низький рівень захворюваності дітей, низький рівень діагностики призвели до того, що у нас немає контингенту дітей для заповнення дитячих протитуберкульозних санаторіїв. Рівень туберкулінодіагностики не дозволяє нам виявляти той контингент, який міг би оздоровлюватись та отримувати хіміопрофілактику в умовах санаторію, зокрема у Яблунівському, – каже Світлана Мадич.
За словами медиків, часто діти заражаються туберкульозом саме у сім’ї, коли хтось із дорослих хворіє на цю недугу.
– У 70% пролікованих нами дітей хворіли рідні. Наприкінці 2015 року до нас на облік поступила дитина віком 11 місяців. При обстеженні контактів виявилось, що батьки здорові, бабці та дідусі – також, а туберкульоз виявлено аж у прабабці. Тобто в основному діти заражаються у сім’ї, – зауважила Світлана Мадич.
Від двох і більше тисяч на одного хворого
Сьогодні лікування хворих на туберкульоз здійснюється за кошти держави. І обходиться це для бюджету не дешево. Вартість курсу лікування одного хворого – від півтора тисячі гривень до 10 тисяч доларів. Усе залежить від стану пацієнта, форми захворювання тощо.
– На цей рік маємо 25 тис. грн. для неспецифічних препаратів. Цього вистачить лише для надання невідкладної допомоги у реанімаційному відділенні. Специфічними протитуберкульозними препаратами ми забезпечені повністю. Вони надходять централізовано з міністерських баз із Києва, – пояснює головний лікар протитуберкульозного диспансеру Вадим Рудик.
Проблема в тому, що серед хворих є багато асоціальних людей, які не бажають проходити лікування. У той же час вони є активними носіями бактерій. Змусити таку людину пройти курс лікування не можливо.
На жаль, у нас немає закону, відповідно до якого людина примусово отримує лікування. Хоча є можливість такого пацієнта через рішення суду помістити у спеціальне відділення Кременецького протитуберкульозного диспансеру, – каже пан Рудик.
Це заклад закритого типу. Хворого поміщають у відділення до того часу, поки він не буде знебацилений. Протягом лікування він не має права покидати відділення.
У Тернополі працює електронний реєстр усіх пацієнтів. У ньому поміщено дані про всіх осіб, яким було встановлено такий діагноз. Спостереження за хворим ведеться упродовж усього курсу лікування, аж до повного одужання. Весь алгоритм та результати на кожному з етапів також фіксують в електронній системі.
Мобілізація заповнила диспансери
З початком бойових дій на сході країни медики почали виявляти туберкульоз у категорії осіб, з якою до цього часу контактували рідко, – чоловіки віком близько сорока років. Раніше вони, як правило, перебували на заробітках, тому обстеження не проходили.
Зараз усі мобілізовані проходять обстеження у диспансері. Мова йде як про мобілізованих, так і про контрактників. Щодня медики приймають четверо-п’ятеро осіб. Їх обслуговують позачергово.
– Кілька хлопців потрапили до нас уже з АТО. Хоча напередодні також проходили обстеження і хвороби у них не було виявлено. Звичайно, бійці перебувають не у санаторних умовах. Там важко, холодно, сиро. У 2016 році проліковано четверо осіб, які повернулися з АТО. Усі – жителі нашої області. Вони забезпечені необхідними ліками, – повідомила завідуюча диспансерно-поліклінічним відділенням диспансеру Надія Пелехата.
У 2015 році, коли в АТО йшли в основному добровольці, була інша ситуація. Вони не встигали проходити медогляди. Але зараз усі призовники та контрактники повинні обов’язково обстежитися у тубдиспансері.
Зоряна Гарасимів