Сьогодні на подвір'ї Катедрального Собору Непорочного Зачаття Діви Марії УГКЦ, біля пам'ятника кардиналу Йосипу Сліпому побачила групу людей, які обступили жінку екскурсовода й уважно її слухали.

Та розповідала про першу назву храму - Домініканський костел св. Вінцента Феррарського, про митрополита Андрея Шептицького, про Йосипа Сліпого: «Будучи в’язнем, каторжником, Божа воля розпорядилась так, що він знову опиняється на волі, на волі у такому віці, що радянська влада сподівалась, що відправить його на лоно Авраама, – повертається до Рима, активно розвиває життя поміж українцями в цілому світі, мобілізує українське релігійне національне життя по світу, дає нове життя УГКЦ, займається великою науковою працею, видає літературу з думкою, що у добрий час книжки будуть потрібні Україні. Це людина гідна подиву. Такий заповіт рідко коли яка людина залишає, а тим паче духовна людина».

Я поцікавилась у людей, звідки вони. З'ясувалось, що з різних міст східної України - із Дніпропетровська, Запоріжжя, Краматорська тощо. Група їде у Ворохту, але дорогою вирішили побувати в Тернополі, де ніколи не були. Від Файного міста в захопленні! Море вражень, незважаючи на дощ. При першій нагоді, провідають місто обов'язково ще раз. 

Валентина СЕМЕНЯК.

Фото автора