"Він був моїм молодшим братом, і за ним я почувалася як за кам'яною стіною. Для батьків він завжди був опорою й підтримкою, для товаришів – справжнім другом. Він багато читав, писав вірші, перекладав вірші, навіть писав книгу”, – згадує сестра загиблого Героя Юрія Гарака Тетяна Слободян. Із 38-річним воїном попрощалися у Тернополі 5 березня. Провести в останню путь бійця прийшли рідні, близькі, друзі, знайомі та всі небайдужі.

Юрій Гарак став на захист України з перших днів повномасштабної війни.  28 лютого 2025 року загинув, виконуючи бойове завдання в Донецькій області.

Юрій був щирою, доброю, справедливою людиною, завжди щось вчив, писав. Добре вчився в школі. Закінчив медичний коледж, потім медичну академію. Він по направленню відпрацював три роки лікарем-анестезіологом в Херсонській області. Досвід здобував у нашій тернопільській швидкій допомозі. Починав від санітара, потім був фельдшером. Як тільки почалися події в Ірпені, Бучі він склав речі і сказав: “Мамо, я їду захищати Батьківщину”, – пригадує матір Юрія Оксана Гарак.

Із перших днів війни воїн став бойовим медиком, потім перевівся у штурмову бригаду. Був молодшим лейтенантом, командиром механізованого взводу військової частини А 4447.

Для нас він завжди буде прикладом відданості, чесності, справедливості і самовідданості своїй сім'ї, своєму народу, своїй Батьківщині. І пам'ять про нього завжди залишатиметься у наших серцях. Ми його пам'ятаємо як чуйного сина, брата, друга, побратима, – говорить сестра воїна Тетяна Слободян.

Поховали Юрія Гарака на Пантеоні Героїв на Микулинецькому кладовищі у Тернополі. Вічна і світла пам’ять.

Фото та відео Терену