“Він був дуже добрий, його всі любили. Мав тихий, спокійний характер, через що й отримав своє перше псевдо “Тихий”, – ділиться спогадами про полеглого на війні сина тернополянка Надія Веремей. 52-річного Сергія Веремея поховали у Тернополі 14 серпня. Він боронив Україну на Курщині, 10 місяців тому зник безвісти. Після репатріації тіл його впізнали по ДНК.

Перший спогад про сина… Він колись втік з дитячого садочка – коли йому було три рочки. Ми тоді жили на “Дружбі”. Уявіть собі, він одягнув сандалі, светр, був у якихось шортах і пішов гуляти. Пройшов крізь повалену огорожу, спустився до вулиці Миру, зайшов у магазин і попросив: “Дайте ту булочку”. Він був в мене дуже самостійний, вже тоді це було помітно”, – пригадує мати воїна. 

Сергія Веремея поховали 14 серпня. Світла і вічна пам’ять

Як розповідає Надія Веремей, Сергій з дитинства мав тихий, спокійний характер, досить добре навчався у школі. А у юному віці знайомий родини навчив його їздити на тролейбусі. Далі Сергій відслужив у армії, короткий час працював слюсарем, а вже згодом став водієм тролейбуса, де пропрацював близько 12 років. Згодом, ще до того як стати на захист України, працював експедитором.

На захист України воїн став у липні 2024 року. Спочатку проходив навчання у Новоград-Волинську, а у серпні того ж року був відправлений на Сумщину. Згодом боронив державу на Курщині, де займав посаду водія механізованої роти військової частини А 4689.

Сергій раз вийшов з оточення, він виніс пораненого побратима Івана, тим самим врятувавши йому життя. Тоді з їхнього взводу залишились живими лише вони двоє. Іван досі лікується, – розповідає Надія Веремей.

Виснаженого важкими боями Сергія направили до іншого взводу.

При зрості близько 171 сантиметр він, якщо важив 45 кілограм, то було добре. Йому навіть псевдо змінили, у попередньому взводі був “Тихий”, а там він став “Худий”, – зазначає матір воїна.

Надія Веремей каже, що її син за час служби пройшов крізь важкі бої за складних умов відсутності логістики та забезпечення. Востаннє матір спілкувалась з Сергієм 17 жовтня, він зателефонував їй з кнопкового мобільного командира.

Він сказав: “Мама, ну я попав”. І все, він не міг говорити. Згодом побратим Іван розповідав, що син був контужений, – говорить Надія Веремей.

Після цього зв'язку з ним більше не було. Із 30 жовтня 2024 року Сергій Веремей вважався зниклим безвісти, а під час репатріації тіл за допомогою ДНК-тесту воїна ідентифікували. Свій останній бій Герой прийняв неподалік населеного пункту Веселе на Курщині.

Нарешті хоч визначили, що він загинув, тепер він матиме могилу, можна буде прийти до нього помолитися… Я дуже вдячна, що хоч привезли тіло, що вже немає тієї невизначеності, – каже Марія Веремей.

Попрощатися з 52-річним воїном на Микулинецькому кладовищі прийшли його близькі та знайомі. Поховали захисника на Пантеоні Героїв. Вічна і світла пам’ять.

Фото, відео Терену