15 травня біля пам`ятної стели поблизу «Історико-меморіального музею політичних в’язнів» відбувся мітинг-реквієм та панахида. Молитвою, покладанням квітів та хвилиною мовчання громадськість краю вшанувала пам’ять жертв політичних репресій.

Хвилиною мовчання присутні згадали тих, хто поклав життя за волю України.

Виступаючі згадали і про бійців ЗСУ, добровольчих батальйонів, які нині захищають нашу незалежність на сході України, а також про волонтерів.

- Хтось десь задумувався над тим, як часто ми згадуємо політичних в’язнів і репресованих чи події, які мають 79-річну історію. Пам'ять про трагедію і подвиг українців того часу має бути основою розбудови нової Української держави, яка має стати заможною і квітучою в ім’я світлої пам’яті тих, чиїми життями написана наша історія. Ця тюрма, яка знаходиться за моєю спиною, через себе пропустила більше 80 тис. в’язнів, патріотів своєї держави. Тепер, навіть в умовах сучасності, ми бачимо, що тоталітарний режим має продовження. Саме тому ми поставили собі за мету відновлення обороноздатності нашої країни, - сказав очільник Тернопільської  ОДА Степан Барна.

Роман Ванчура – один із тих, кому це пекло довелося пройти. Ще в підлітковому віці він долучився до боротьби із енкаведистами у підпіллі. В день пам’яті жертв політичних репресій чоловік із болем згадує пережите.

- Мені тяжко говорити, знаєте, бо я втратив багато друзів. Тих, котрі поклали голови. І, навіть, могил їх нема, нема. Бо НКВД ховали в дебрях, в лісах, щоб, навіть, могил їх не було, щоб сліду від них не залишилось. В цьому приміщені, де зараз Спілка політв’язнів і репресованих, я також особисто пробув 8 місяців. Якраз в цих підвалах. Потім в Казахстані відбував. Але Богу дякувати, я вернувся, мені Бог допоміг і я вернувся, - розповідає голова братства ОУН-УПА Подільського краю «Лисоня», Роман Ванчура.

Керівництво та громадськість поклали квіти до пам'ятного знаку жертв політичних репресій.

Даяна КОСТЕНЧУК

Фото, відео автора