Зменшені у масштабі моделі танків, літаків, кораблів, гармат, які залишили свій слід в історії… Власник цієї армії – Ігор Шимуда з Вишнівця. Загалом у його колекції 250 моделей. Їх робить власноруч із пластику. А захопився він цією справою років 15 тому, ще юнаком. 

Старі моделі потребують більшої майстерності

– Чому таке захоплення, сам не знаю, у нашому роду не було жодного військового, – зізнався Ігор. – Почав купляти книжки про кулемети, протитанкові рушниці, гранатомети. Потім настала черга авіації, флоту, танків, артилерії. Повернувшись із армії, зробив перші моделі, поступово нарощував колекцію. 

Техніка часів Другої світової зацікавила Ігоря, тому що вимагає більшої майстерності від того, хто нею управляє. Про сучасну такого не скажеш. 

– Сучасні літаки, – навів приклад співрозмовник, – можуть вразити ціль, навіть не бачачи її, кілометрів так за 80. А мене захоплює бойовий досвід тих людей, які зустрічалися з ворогом віч-на-віч. Наприклад, на цьому літаку (показує на модель. – Авт.) воював японський ас Кінсуке Муто. Він один на своєму «Шідені» («фіолетова блискавка» з японської) успішно вів бій проти кількох винищувачів американців…

Про кожну зі своїх моделей вишнівчанин може розповісти окрему захопливу історію. А виготовити точний макет уподобаного літака, корабля, танка майстер, залежно від натхнення, може і за день.

Хатки – на курячих ніжках, дороги – європейські

У свої 33 роки Ігор Шимуда встиг багато: відбув дійсну службу в армії у мирний час, отримав юридичну освіту, працював у органах внутрішніх справ, соціальній службі, став татом трирічної донечки і відслужив рік добровольцем у зоні АТО. Інформацію, що записався у військо добровольцем, Ігор від рідних приховав – беріг їхню психіку. Перші півроку ніс службу в складі 51-ї бригади на межі Дніпропетровської та Донецької областей. Отримував на складах боєприпаси і супроводжував їх на блокпости, ремонтував техніку. Наступні шість місяців у складі 24-ї ОМБР охороняв бойову техніку неподалік лінії розмежування з окупованими територіями Донбасу.

На Донбасі, куди потрапив уперше в житті, Ігор побачив, як сильно одурманила місцевих російська пропаганда. 

– У селі, де базувався мій підрозділ, люди ледь не по льохах ховалися, коли ми зайшли, – каже Ігор Шимуда. – Думали, ми їх будемо різати, чи що… Тільки й чути: бєндєри, бєндєри… Потім вони побачили, що ми нікого не вішаємо та не стріляємо, почали підходити, щось розпитувати. Тижнів за два перестали нас боятися зовсім. Ми допомагали їм, чим могли, вони допомагали нам. Не всі, звичайно, але більшість. Для мене було шоком побачити, як люди там живуть. Хатки – ледь не на курячих ніжках: усередині – одна-дві кімнатки, малесенька кухня, і все. Земля – пісок, не знаю, що вони там вирощують. Двоповерхові хати – велика рідкість. Хто такі має, вважається буржуєм. Зате дороги там… До будь-якого обшарпаного села – гладесенький асфальт. 

Про гострі моменти на сході Ігор попросив не розпитувати. Сказав лише: «Було всяке». На щастя, він повернувся додому цілим і неушкодженим на радість рідним. Через місяць його можуть призвати знову, імунітет від призову триває півроку. 

– Якщо призвуть, піду, ховатися не буду, – запевнив вишнівчанин. – Знаю, що багато хлопців тікає за кордон, переховується. Я їх не можу зрозуміти, але переконувати таких марно. Кожен має свою голову, хай думає…

Як і багато інших бійців, які пройшли хрещення сходом, Ігор Шимуда вважає, що бійня на Донбасі закінчиться ще не скоро. Передусім у продовженні АТО зацікавлені політики та їхнє бізнесове оточення – ті, хто постачає війську некондиційні бронежилети, протерміновані сухпайки й іншу бодягу, яку в мирний час ніхто не купував би. 

Джерело: visnyk.lutsk.ua