Цього дня народилися: 

учасник національно-визвольних змагань Микола Білянський (1900, с. Іванківці, нині Зборівського району – 1970, там само);

учасник війни в Афганістані Володимир Денека (1961, с. Ладичин Теребовлянського району – 06. 01. 1981, Афганістан; похований у рідному селі);

педагог, журналіст Софія Лінчевська (1973, с. Гнилиці Підволочиського району);

сотник та майор УПА (посмертно), командир тактичного відтинка УПА ТВ-26 «Лемко» Мізерний Мартин-Василь (псевдо: «Валічак», «Рен», «477»). (1910, с.Вербів Підгаєцького району - 24 серпня 1949, с. Либохора, Турківського району) - В 1939 році — командир чоти «Карпатської Січі», учасник боїв в Карпатській Україні. Вояк Українського легіону (Військовий відділ націоналістів). На початку 1942 р. заарештований гестапо за зв'язок з ОУН, засуджений до смертної кари. 27 липня 1944 втікає з гестапівської тюрми у Кракові та йде в УПА, де отримує звання хорунжого і очолює перший курінь ВО «Сян», сформований в серпні 1944 на пограниччі Лемківщини і Бойківщини. В листопаді 1945 Мізерного призначено командиром ТВ-26 «Лемко». Цей відділ відповідав за південно-східні райони Закерзоння, Перемишльський та Ярославський повіти. 24 серпня 1949 року у сутичці з НКВД біля с. Либохора, Турківського району був важко поранений і щоб не здатися у полон - застрілився.

колишній народний депутат України Орест Муц (1959,  с.Кровінка Теребовлянського району).

науковець Дмитро Трач (1959, с. Яструбово, нині Козівського району)

священик, самодіяльний композитор, літератор, громадський діяч Любомир Якимів (1913, с. Коцюбинці, нині Гусятинський район – 26. 01. 2004, с. Великий Глибочок Тернопільського району).

Цей день в історії Тернопілля:

26 лютого 1636 року – власник Тернополя, Подільський воєвода, коронний канцлер Томаш Замойскі видав указ, який захищав фахові інтереси кравецького цеху міста.

26 лютого 1936 року – в Парижі помер український військовий діяч, генерал Армії УНР, уродженець Кременця Олександр Вікторович Осецький. У 1914 р. був нагороджений Георгіївською зброєю за бій біля с. Віржбице, де тимчасово очолював 6-й гренадерський Таврицький полк. Останнє звання у російській армії — генерал-майор. У 2917 році прибув до Києва у розпорядження Центральної Ради та був призначений начальником 4-ї Української дивізії 2-го Січового Запорізького (51-го армійського) корпусу, яка знаходилася на фронті, однак посаду не обійняв, перебував у Києві при Військовому міністерстві Центральної Ради. У 1918 р. начальник Українського Генерального штабу, начальник Головного штабу УНР, командувач Полтавського корпусу Армії УНР. З 26 квітня 1920 р. - представник Головного Отамана УНР при Ю. Пілсудському.

В ніч з 26 на 27 лютого 1945 року, на 94 км. дороги Львів-Тернопіль, під охороною чисельної групи УПА відбулася зустріч референтів Проводу ОУН Якова Бусела («Галина» , «Київський») і Дмитра Маївського («Косар»), які тоді квартирували на Козівщині, з 3-ма працівниками НКВС. Опис цієї зустрічі подає один з учасників — Карін, колишній енкаведист у книзі «Дорогою ганьби і злочинів», яку видав під іменем С.Т. Даниленко. Розмови тривали цілу ніч. Радянські представники доводили непереможність комуністичної доктрини, блискучу перемогу над гітлеризмом, необхідність побудову радянської України. Повстанці пояснювали за що бореться УПА, про потребу створення цілком незалежної Української держави. Радянські представники заявили, що вони не визнають жодних умов і націоналістичних концепцій боротьби за суверенну Україну і закликали представників УПА скласти зброю і «чесною працею змити з себе ганьбу минулого і т.ч. заслужити довір’я в українського народу». На тім і розійшлися. Гостей відпустили і більше з ними не зустрічалися, хоча на пункт зв’язку у Львові від них надходили пропозиції.

26 лютого 1948 року – звільнено першого секретаря Тарнопольського обласного комітету КП(б) України Івана Компанця, у зв’язку з призначенням на посаду першого секретаря Закарпатського обласного комітету КП(б) України.

26 лютого 1948 року – першим секретарем Тарнопольського обласного комітету КП(б) України став Володимир Дружинін, який до того був другим секретарем обкому. Був на посаді до 1951 року.

26 лютого 1949 року - у с. Велика Плавуча Козівського району підпільники розбили кіноустановку і спалили кінострічку «Молода гвардія».

26 лютого 1999 року - рішенням Тернопільської обласної ради створено природоохоронний об'єкт місцевого значення - Галущинецький ландшафтний заказник, який розташований на схід від села Галущинці Підволочиського району, на південь від Галущинського цеху ВАТ «Тернопільський кар'єр» і лісу. Під охороною — фрагменти товтрової грядово-горбистої закарстової височини, складеної рифовими вапняками. Цінна степова рослинність: ковила волосиста, занесена до Червоної книги України, та рідкісні в області види — молодило руське, кизильник чорноплідний, осока низька, горицвіт весняний, аспленій муровий, цибуля подільська, підмаренник забутий, тринія багатостеблова, шавлія поникла, юринея вапнякова.

26 лютого 2005 року – в Тернополі помер український поет, перекладач, драматург, публіцист, громадський діяч Петро Семенович Тимочко. Уродженець с.Івачів Долішній Тернопільського району. У 1943 — доброволець дивізії «Галичина», учасник боїв під м. Броди (Львівська область), потрапив у радянський полон. 1944–1956 — відбував покарання в таборах ГУЛАГ. Після звільнення повернувся в Тернопіль. Працював майстром, інженером у кар'єрах і на будовах Тернопільської області. Наприкінці 60-х років П.Тимочко почав працювати над поетичними перекладами відомих польських та німецьких авторів, які згодом були опубліковані в популярних журналах «Жовтень» (нині «Дзвін») та «Всесвіт». З 1990 року почав друкувати власні поетичні і драматичні твори.

Іменини сьогодні святкують Світлана, Зоя, Стефан, Семен, Артем, Ганна, Мартиніяна, Фома.