У Тернопільській школі №18 відкрили музей Революції Гідності та свободи. Тут експонуються документи, особисті речі, елементи захисту учасників Майдану, а також світлини, які відтворюють хронологію подій революції.

На одному зі стендів розміщена інформація про Героїв Небесної сотні. Окремою частиною експозиції є стенд про загиблих Героїв з Тернопільщини, повідомляє День.

На відкриття музею прийшли представники місцевої влади, учасники Революції Гідності, волонтери. Серед них була учасниця Революції Гідності, письменниця, етнограф, волонтер Самооборони Майдану Тернопільщини Лілія Мусіхіна. 

– Я дякую педагогам за те, що вони виховують справжніх патріотів. З таких людей починається Україна. У нас на сьогоднішній день є три великі цінності. Перша – це свобода, друга – це Україна, третя – це наші діти. Друга і третя цінності невід’ємні. Тому що у наших дітях тече українська кров. Якщо ми їх не збережемо, тоді вся наша боротьба не буде мати ніякого сенсу, – зазначила Лілія Мусіхіна. – «Ми знаємо, де ворог, ми знаємо, хто він. Але на жаль, досі ніхто не покараний і досі ніхто не заплатив за кров наших хлопців. Гірко також те, що ніхто не говорить про живих Героїв, які були у тих страшних боях і вижили. Дякую за музей Небесної Сотні. Справді потрібно вшанувати пам’ять наших загиблих Героїв. Пам’ятайте також про живих і пам’ятайте про непокаране зло. Практично мало що змінилися за два роки. Тоді ми знали, що є внутрішній ворог і здогадувалися, що є зовнішній. Зараз трохи переставилися акценти. Ми чітко знаємо, що в нас є зовнішній ворог і здогадуємося, що є внутрішній. Тому, будь ласка, не залишайтеся байдужими. У нас немає війни і немає миру. Є тил і фронт, і кожен, хто в тилу, зобов’язаний допомагати тим, хто на фронті».

Один з провідних активістів тернопільського Майдану Віктор Мартинюк каже: «Збереглося багато експонатів. Бачу, тут є одяг, амуніція… Будуть пам’ятати, що український народ під час Революції нічого іншого, ніж підручні матеріали не мав і переміг ворога. Тут багато фотографій із різних епізодів Майдану. Кожен з нас мав свій окремий напрямок роботи і окрему ділянку. Ці світлини оживили різні спогади. Наприклад, як ми взяли в народний полон взвод беркутівців і змусили їх на Майдані давати присягу на вірність українцям. Тут, у музеї, маємо якраз таку фотографію, де беркутівець цілує Біблію, тобто присягає українському народу. Це було вперше в Україні на нашому тернопільському майдані», – каже Віктор Мартинюк.

Музей ще буде доповнюватися експонатами. Каску і ще один елемент амуніції з Майдану приніс голова ГО «Автомайдан Тернопіль» Дмитро Гайдуцький. Він демонструє надійний засіб, який захищав руки майданівців під час зіткнення з беркутівцями: «Брали дощечку, різали каримат, змотували скочем, запихали в рукава, коли беркут йшов в атаку, ми прикривалися руками, ставили над касками, щоб руки не поламали. Такий захист організували на Інституцькій хлопці на першому блокпосту. Бо після першого штурму, коли в перший раз зіткнулися з беркутом, багато в кого були пошкоджені руки. Щитом було незручно захищатися. Дуже багато було травм, а захищатися не було чим. На ногах ми мали футбольні наколінники, а руки не було чим захищати. Передав в музей також каску. Ми завезли  35 таких касок на Майдан. Вони дуже добре захищали від кийків, камінців і дубинок, але коли почали стріляти з автоматів, такі каски були вже безкорисні».

У музеї представлений зовнішній вигляд майбутнього пам’ятника Героям Небесної Сотні. Як зазначив міський голова Тернополя Сергій Надал, у Тернополі пам’ятник буде розташований на площі Героїв Євромайдану. За його словами, на даний час затверджений макет, зроблена основа, закладена підсвітка пам’ятника. У бюджеті міста передбачено 2 мільйони гривень для будівництва пам’ятника Героям Небесної Сотні.

«Дуже важливо, щоб такі музеї і надалі відкривалися саме в навчальних закладах. Треба, щоб історію пам’ятали такою, якою вона дійсно була. Вже були випадки, коли переписували історію України. У цьому музеї буде зберігатися наша місцева історія і вона вже буде незмінною. Оскільки в школах діти пронесуть цю історію у своєму серці і її вже ніхто ніколи не перепише», – наголошує Віктор Мартинюк.