З'явилась цікава закономірність: чим більше зникає сіл на мапі України, тим з більшою любов'ю до малої батьківщини переймаються дослідники, краєзнавці і всілякі вчені мужі. Добре це чи погано?

Звісно, що перше. Історію свого рідного краю, а тим більше рідного села треба знати, щоб передати достовірну інформацію своїм нащадкам. У часи радянщини історію, зазвичай, писали спеціально створені для цього інститути. Сьогодні цей процес дуже часто відбувається за покликом душі і серця. Уродженець Великих Дедеркал Олександр Васильович Грицай, професійний військовий, полковник у відставці, педагог, державний і громадський діяч Республіки Бєларусь (постійне місце проживання), у свій час закінчив середню політехнічну школу у Великих Дедеркалах, яке на той час ще було районним центром. Після того зробив стрімку професійну кар'єру: Житомирське військове училище, воєнна академія. Він автор багатьох навчально-методичних посібників на військову тематику, з підготовки спеціалістів автосервісу, з основ законодавства в галузі консюмеризму. Також автор проекту Закону РБ "О защите прав потребителей", ряду постанов Уряду. Українець Грицай ніколи не поривав зв'язків з рідною землею. Щиро переймається подіями в Україні. Автор поетичної збірки "З думами про Україну", поем "Фата моргана" та "Дума про Небесну сотню і Майдан". А цьогоріч Олександр Грицай видав об'ємну книгу "Крізь призму історії Волині. Історія Великих Дедеркал". Це солідна краєзнавчо-дослідницька праця, яка заслуговує на увагу місцевих дослідників та краєзнавців.  

Валентина СЕМЕНЯК.

Фото автора.