Пошук заблукалих, порятунок людей і майна під час пожеж, визволення з різного роду небезпечних ситуацій – усе це в компетенції рятувальників. В будь-яку пору року і доби роботи їм вистачає, щоразу інша специфіка, особливо враховуючи, що обладнання застаріле, а люди, попри всі профілактичні заходи, поводяться вкрай безпечно.

Про це та інше – в розмові з начальником Управління ДСНС України у Тернопільській області, полковником служби цивільного захисту Віктором Маслеєм, пише «Погляд».

— Вікторе Михайловичу, зізнайтеся, чому обрали професію рятувальника? Був якийсь визначальний випадок для цього?

— У шкільні роки я входив у дружину юних пожежників. Ця участь, мабуть, стала визначальною у виборі професії. Завжди прагнув бути офіцером, бо походжу з офіцерської сім’ї — батько і дідусь були міліціонерами, в родині були й льотчики, пожежники. Усі мужчини по батьковій лінії – у погонах. Втім, я вибрав більш “мирну” професію – не військового чи поліцейського.

— Ваша професія доволі небезпечна для життя, мама не заперечувала?

— Особливо не раділа від мого вибору, але з часом звикла.

— Якщо виокремити плюси і мінуси Вашого фаху, чим навантажите обидва варіанти?

— Плюси: ця професія потрібна для людей – допомогти, врятувати, запобігти в скрутній ситуації. Не бути байдужим до чужого лиха вчать і Божі заповіді. Це почесно. До мінусів відношу неналежне матеріальне і технічне забезпечення нашої служби державою. На сьогодні працюємо з технікою та обладнанням ще радянського виробництва. Але закуповуючи захисний одяг для пожежного, вже орієнтуємося на європейський варіант, значно кращий за технічними характеристиками від тутешніх. Хоча різниця у грошах теж значна: комплект одягу пожежного українського виробництва вартує до 3 тис. грн., з Європи – від 11 тисяч гривень.

— Які джерела фінансування сьогодні у служби “101”?

— Ми — державна служба, тож в основному функціонуємо за державний кошт. На жаль, заробітна плата пожежників – найнижча серед силових структур в Україні. Середній показник – 3000 грн. у місяць.

— Як щодо платних послуг управлінням ДСНС?

— Відповідно до законодавства, ми обслуговуємо потенційно небезпечні об’єкти, приміром, об’єкти хімічної промисловості, нафтові бази. Донедавна отримували добровільні пожертви від фізичних і юридичних осіб, але зараз підприємці більше сконцентрувалися на допомозі фронту, волонтерам. Зароблені кошти від договірної роботи спрямовуємо на комунальні послуги, купівлю палива, ремонт пожежної техніки, більш, як 90% якої відпрацювала свій ресурс.

— У яких випадках особисто виїжджаєте на місце надзвичайної ситуації?

— На резонансні події, які можуть перерости в стан надзвичайної ситуації.

— Який крайній у часі такий Ваш візит?

— Виїжджав на місце пожежі несанкціонованого сміттєзвалища біля Малашівського сміттєвого полігону. Ця тема набула резонансу в пресі, хоча насправді небезпека в тому випадку була перебільшена.

— Служба “101” – це ж не лише робота пожежників…

— У нас є піротехнічний підрозділ, кінологічна служба з трьох службових собак (дві натреновані на пошук людей у завалах, ще одна знаходить людей, які заблукали), медична служба – спеціалізована допомога рятувальникам у зоні надзвичайних ситуацій, є водолази, хіміки, інженерне відділення, прес-служба, психологи, гірничо-рятувальний підрозділ, який спеціалізується на порятунку людей в печерах.

—  “Надзвичайність” в окремих випадках може бути суб’єктивною, адже часто люди перебільшують трагічність ситуації…

— Справді, буває, що люди звертаються із повідомленням про подію, яка не входить у нашу компетенцію. Свіжий приклад: у Чортківському районі власник сільгосппідприємства з літака покропив хімікатами поле, що вплинуло на самопочуття тутешніх людей, знищено окремі види рослин. Але це компетенція екологів, працівників санітарних станцій. Також нещодавно мешканка Збаражчини опублікувала у соцмережах відео, як горить дерево, зателефонувала у службу “101”, вимагаючи його погасити, хоча могла б зробити це і самостійно, виливши всього-на-всього одне відро води. Або у Тернополі — під час прибирання підвалу знайдено 2,2 кг ртуті. Ми вилучили цей хімічний елемент, провели очистку приміщення. Питання ж щодо надання дозволу на подальше користування цим приміщенням – функція санстанції. Але мешканці “штурмують” з цього приводу рятувальників. Втім, на все, що стосується потенційної небезпеки людей, завжди реагуємо.

1

— У Тернопільській області нещодавно започатковано створення добровільних пожежних частин. Як це, власне, працює?

— Нещодавно у Великогаївській об’єднаній територіальній громаді Тернопільського району відкрито таку пожежну частину. Наприкінці вересня ц.р. ще одну відкриватимемо у Заліщицькому районі. Крім цього, місцева пожежна команда функціонує у смт Скала-Подільська Борщівського району. 1939 року в області було 600 добровільних пожежних команд, наша теперішня мета – відновити цю традицію в рамках пілотного проекту про створення добровільних протипожежних об’єднань в Тернопільській області. На першому етапі – створення добровільних пожежних команд з мешканців окремого населеного пункту, насамперед, об’єднаних територіальних громад, які будуть на балансі місцевих рад. Другий етап – в кожному селі чи селищі.

— Який формат роботи добровільних пожежних частин?

— Нині законодавством України визначено три варіанти: 1) аналог державної пожежно-рятувальної частини – постійне чергування у частині; 2) коли чергує диспетчер і водій, а пожежники-добровольці збираються на вимогу; 3) чергує тільки диспетчер, всі решта мобілізуються у випадку пожежі.

— Специфіка служби “101” вимагає тісної співпраці з органами місцевого самоврядування, бо захист населення від надзвичайних ситуацій є також одним із завдань влади. Наскільки сьогодні є розуміння проблем служби на рівні влади?

— Завдяки сприянню керівництва Тернопільської ОДА, депутатського корпусу обласної ради цьогоріч наша служба отримала додаткове фінансування за програмою “Забезпечення техногенної пожежної безпеки Тернопільської області”, що дало змогу провести дитячий оздоровчий табір “Юний рятувальник”, частково закупили пожежникам захисний одяг.

— Чи відчуваєте брак кадрів?

— Ця тема, на жаль, актуальна. На сторінках управління ДСНС в соцмережах, на офіційному сайті публікуємо оголошення про запрошення на роботу в більшій мірі юнаків, учасників АТО.

— Вікторе Михайловичу, розкажіть, будь ласка, про свою сім’ю.

— З дружиною Наталією виховуємо восьмикласницю Соломію і сина Євгена, який у 7 класі.

— Син не планує вже піти Вашим професійним шляхом?

— Зараз йому більше імпонують ІТ-технології, займається спортом.

— А донечка?

— Соломія радше бере приклад з мами-бухгалтера. Її хобі – кінний спорт.

— Цікаво, яке у Вас хобі?

— Риболовля і туризм.

— Який найбільший улов?

— Карп, вагою 8,5 кг.

— Користуєтеся соціальними мережами?

— Маю сторінку в Facebook.

— Як відпочиваєте від стресу?

— Гуляю з таксою Максом — веселий за натурою пес, який знімає будь-який стрес.