Із 33-річним воїном Андрієм Гринюкою попрощалися у Тернополі 20 грудня. Провести Героя в останню путь прийшли рідні, близькі, знайомі та всі небайдужі.

Захисник служив стрільцем-снайпером механізованого відділення військової частини А 4722. Він мужньо та віддано боронив свою Батьківщину з серпня 2024 року. Загинув 28 листопада, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Сеньківка Харківської області. 

Його призвали 1 серпня. 16 листопада він написав мені: “Кохана, все добре, я йду на завдання”. Після цього він більше не виходив на зв'язок. Просто через когось передав, що в нього все добре, він на позиції і сильно нас любить. Більше зв’язку не було… Потім 2 грудня прийшла звістка, що він зник безвісти. І два дні тому нам повідомили, що він загинув, – розповідає дружина Андрія Гринюка Ольга Гринюка.

Андрій Гринюка загинув 28 листопада, виконуючи бойове завдання на Харківщині. Вічна і світла пам’ять (фото надане родиною Героя)

Рідні та близькі згадують Андрія Гринюку як добру, життєрадісну людину. У воїна залишилася дружина, донька, батьки, сестра. 

Він був дуже добрий, був світлий, сміявся, як сонце. На роботі його поважали. Завжди все вчиняв так, щоб було добре, чесно, – каже дружина захисника.

Загибель Андрія Гринюки – велика втрата для його рідних. Як розповідає його сестра Ірина, він мав велике серце, старався для всіх, усім допомагав. 

Мій брат дуже був позитивний, любив пожартувати. Мене завжди розчулювало те, як він старався для своєї сім’ї, з якою любовʼю він ставився до кожного з родини. У нього є дочка Христинка, для якої він старався і робив усе, аби вона була щаслива. Він дуже захоплювався природою. Навіть прибувши на навчання в Іспанію, він захоплено розповідав як там красиво навколо. Писав про те, що хотів би просто ходити з фотоапаратом і все знімати. Досі не можемо прийняти те, що його немає. Ми будемо згадувати його кожного дня. Він залишився у наших серцях до останнього подиху, - каже Ірина Гринюка. 

Поховали Героя на Пантеоні у Тернополі. Вічна та світла пам’ять.

Фото Терену