Тернополянин Роман Берницький озвучив 250 серій фільмів. Він – дабер, перекладач. Озвучує і перекладає серіали, мультфільми, документальні ролики для інтернету. У 2011 році приєднався до некомерційного проекту УкрДаб – студія, яка озвучує українською мовою у перекладі з англійської, польської, японської. Вільно володіє англійською, знає японську. Грає на фортепіано, цікавиться  психологією. Любить рок, класику, інструментальну музику.

Народився 24 липня 1994 року у Тернополі. Вивчав економіку підприємства у Галицькому  коледжі. У 2015 році закінчив факультет економіки і управління Тернопільського національного економічного університету. Вчиться на факультеті менеджменту у Вищій школі бізнесу у польському місті Новий Сонч неподалік Кракова, повідомляє Про.те.

“Ходив на курси японської мови і каліграфії. Брав уроки гри на етнічних барабанах. Три роки займався кендо – японське бойове мистецтво фехтування”.

З Польщі додому їздить сім разів на рік.

“Дабер” з англійської “dub” — дубляж. Правильно говорити “актор озвучення”. Але ми дабери, бо ніхто не вчився на актора. Назви нашої професії в українській мові нема. Нас називають озвучувачами.

Усім даберам не подобаються свої голоси. Дивно чути свій голос збоку. Ми чуємо себе інакше, ніж в записі.

Озвучене мною аніме дивиться кілька десятків людей, серіали – постійно кілька сотень. Озвучую те, що подобається. Коли виходить щось нове, очікують високий рейтинг, беру. Організовуємо голосування у соцмережі. Глядачі пишуть, що хочуть почути українською. Просили озвучити серіали “Доктор Хто”, “Надприродне”, “Теорія великого вибуху”.

У дабера найбільше страждає горло. Його шкідливо перевантажувати. Дабери бояться за голос. Якщо постійно озвучувати, багато говорити, воно “сідає”. Настрій не важливий, бо дабер переймає характер героїв.

Спочатку тренував голос, працював над мовою. Вчив скоромовки, робив вправи, говорив із затиснутим у зубах олівцем. Мова очистилась за 2,5 роки роботи.

У реченні важлива інтонація, акцент. Багато слухав, як озвучують фільми по телевізору, вивчав радянських озвучувачів. Тоді техніки не було, але голоси були сильні.

Озвученням зацікавився через японську анімацію. Фанатів від аніме. За свій мікрофон три роки тому мене посадила подруга Ліля Добривода.

Мій псевдо — Дейті, з англійської – божество.

Якось гуляв в Тернополі і почув свій голос. То реклама з екрану. Ролик записав торік, його досі крутять.

3,5 роки тому купив напівпрофесійний мікрофон марки “Берінджер” за 750 гривень. Підставки не мав, ставив у паперову коробку. Замість поп-фільтра взяв круг з металевого дротика, обмотав маминими панчохами. Чим тугіше обмотати, тим менше буде “пихів-пахів”. Було не гірше за професійний.

Почав прислухатися до голосів на вулиці. По голосу можна дізнатись стан людини: хвилювання, злість, розпач. В дев’яносто відсотків людей звичайні голоси.

У мене тенор. Коли його вперше почув, не сподобався. Але він універсальний. Змінюю його від баса до дитячого писку. Найбільше люблю озвучувати негідників – у них  низькі голоси і цікава мова. Краще вдаються персонажі, які говорять в нижніх регістрах.

Озвучую жінок. Це розвиває голос. Але це не означає говорити писклявим голосом. Багатьом це не вдається. Люди, як починають озвучувати, зажаті. Часом, коли персонаж кричить, озвучують так, ніби бояться розбудити когось у сусідній кімнаті. Я міняю тембри, манеру голосу, інтонації, акценти.

Батьки не в захваті. Вважають це несерйозною справою і постійно кричу на всю хату. Сподіваються, скоро покину.

При записі ставлю під мікрофон килимок. Стіну прикриваю подушкою. Оббити стіни звукопоглинальним матеріалом коштує дорого.

Відкриваю у комп’ютері програму “Кубейс 5”. На моніторі з’являється дві доріжки. Одна для запису голосу, друга – з відео і українські субтитри. Начитую. Працюю за комп’ютером вісім-десять годин. Коли озвучую дві і більше серій, горло болить. Сідає голос і важко говорити. П’ю воду і переключаюсь на щось інше.

Найдовше озвучував серіал “Доктор хто”. Завершили через 2 роки. Аніме “Картоловка Сакура” також довго йде. Має 70 серій. Його транслювали по “Новому каналі”, але  російською. Багато людей нам дякують. Це аніме їхнього дитинства, почути його рідною мовою — щось нове.

25-хвилинну серію озвучую 1,5-2 години. Одну фразу переписую по 5-7 разів,  якщо неправильно вимовив слово.

У проекті УкрДаб працюють 15 людей: перекладачі, озвучувачі, таймери – ті, що зводять голоси, дизайнер, релізер, який розповсюджує продукт. З Києва, Львова, Франківська, з Миколаївської області, Тернополя. Я працюю ще й адміністратором і перекладачем.

Роботи викладаю на  сайти UkrDub.net, Ex.ua, Hurtom.com, Meta.ua, Vk.com. Заходять до нас люди віком від 18 до 25 років. Ресурсом переважно цікавляться хлопці.

В коментарях  не побачиш слово “дякую”. Глядачі інертні. Захоплення пишуть ті, хто взагалі не сподівалися, що українською озвучують. Часом скаржаться, що  недопрацьовано, поправляють  косяки. Обурюються, чому так довго озвучуємо, коли буде нова серія. Не розуміють, робимо це добровільно, безкоштовно.

Книжки озвучувати важче, ніж серіали. Я озвучив “Чайку на ім’я Лівінгстон” Річарда Баха. Книга мотивуюча, читається легко. Озвучив кілька сторінок — не те. Бо у фільмах є картинка, емоції. Їх легко скопіювати і повторити голосом. А в книжці є просто текст.

У гуртожитку сильно облаштовуватися для запису не треба. Витяг мікрофон з поп-фільтром  і озвучуєш. Тут більше відлуння, але я вичищаю його при обробці звуку.

Слухаю польське радіо, голос диктора, який начитав назви зупинок у транспорті. Голоси українців і поляків подібні. Акценти та інтонації інакші. Вони не властиві для української мови. Наша мова інтонаційно спокійніша.

Польську знаю не настільки добре, щоб озвучувати. Треба ще мати поставлену вимову, щоб акцент не видавав.

Торік чотири рази хворів ангінами. Лікарі видалили мигдалини. Я боявся втратити голос. Зразу після операції не впізнав його. Став тонким і писклявим. Це тривало більше двох тижнів. Потім ще два місяці хрипів. Затим поставив голос на місце. Став навіть дзвінкіший, виразніший.

Сумніваюсь, чи правильними речами займаюсь у житті. Але це мені подобається.

В аніме часто зустрічаються однотипні фрази. Серед перекладачів є гра – написати 10 різних фраз, як можна перекласти один вислів.