Свічка – найпростіший варіант, який може розвʼязати проблему з освітленням. Її можна купити у магазині чи на ринку, або ж виготовити власноруч. Галина Моцик із села Збручанське на Борщівщині обрала другий спосіб. Вона робить свічки, які не лише дають оселі світло, а й прикрашають її, наповнюючи приємним ароматом, пише Сільський Господар.

Виготовляти свічки я почала ще позаторік, коли натрапила на парафін у домашній комірці, – розповідає пані Галина. – Шкода було його викидати, тому вирішила перетворити у свічки. Як це зробити – читала в інтернеті. Потім придбала форми і зробила кілька свічок. Та з приходом весни цю справу довелося відкласти – на мене чекав город і улюблений квітник. І лише пізньої осені, коли всі польові роботи були завершені, я знову взялася за виготовлення свічок.

Цей процес якраз збігся з вимкненням електропостачання, тому свічки стали неабияк доречними. Щоправда, свою оселю Галина Моцик переважно освічує за допомогою акумулятора. Свічки ж запалює заради того, щоби наповнити приміщення ароматами.

Передусім вощиною, – каже Галина. – Мій батько був пасічником і в нас залишилося чимало натурального бджолиного воску. Також я придбала соєвий і кокосовий воски. Якщо їх змішати у рівних пропорціях, вийде надзвичайно красива свічка молочного кольору. Такі вироби горять без кіптяви і не виділяють шкідливих речовин.

Для виготовлення свічок пані Галина використовує бавовняний гніт або звичайні нитки «муліне», якими колись вишивала її мати.

На полицях у її кімнаті є вироби різних форм, кольорів та ароматів. У передріздвяний час найпопулярніші свічки у формі ялинки, шишки та бджолиних сотів. Робить майстриня вже й стрітенські свічки.

Взимку у мене є багато вільного часу, тож я стараюся його проводити з користю, – розповідає Галина Моцик. – Адже з ранньої весни і до пізньої осені я постійно пораюся у своєму улюбленому квітнику. Взимку доглядаю кімнатні рослини. Я настільки люблю квіти, що вже кілька років виготовляю їх з ізолону. А тепер ось маю нове захоплення – свічки. Ніколи б не подумала, що нині вони будуть настільки актуальними. Мені дуже подобається сам процес творення свічки. Є щось у ньому магічне. Свічка – це символ світла, затишку, віри і життя. Кожен із нас може бути світлом для ближнього. Особливо тепер, під час війни. Радію, що наша домівка з березня стала тимчасовим прихистком для сім’ї з Харкова, а мій чоловік неодноразово возив гуманітарні вантажі у найгарячіші точки України. Я вірю у силу світла і в те, що якою б сильною не була темрява, світло завжди перемагає, особливо тоді, коли воно палахкотить у наших серцях.

Авторка: Марія Безкоровайна

Фото Сільського Господаря