Виконавиця головної ролі у фільмі "Тіні забутих предків" приїхала до Тернополя (фото)
У тернопільському кінотеатрі "Палац кіно" відбувся ювілейний перегляд відреставрованого фільму Сергія Параджанова "Тіні забутих предків" за твором Михайла Коцюбинського. З нагоди 50-річчя прем'єри фільму на творчу зустріч завітали виконавиця головної ролі (Марічки), Народна артистка України Лариса Кадочникова і голова Міжнародного фонду культурного співробітництва, радник Міністра з питань сім`ї, молоді та спорту Влада Литовченко.
Виступаючи перед глядачами, Кадочникова розповіла про цікаві деталі під час зйомок фільму. На той час вона вже працювала у театрі Олега Єфремова «Сучасник». Зустріч із режисером Сергієм Параджановим повністю змінила її життя. Цей фільм зібрав довкола себе справжнє талановите гроно мистців: актор Іван Миколайчук, оператор Юрій Іллєнко, сценарист Іван Драч, композитор Мирослав Скорик.
"Муза фільму - Лариса Кадочникова, - вважає письменниця Наталя Дзюбенко. - Бо там, де виринає бодай її тінь, починає впливати на глядача жагуча магія любові, адже ми дивимося на неї очима до нестями закоханого чоловіка - Іллєнка-оператора".
«Тіні забутих предків» - знаковий для України фільм не лише тому, що має в собі багато кіносимволів, а й тому, що 50 років тому, перед його прем'єрою, на сцену вийшов поет Іван Дзюба і сказав: "Наступила реакція 1937 року. Зараз в Україні ведуться арешти інтелігенції - письменників, поетів, художників". Василь Стус, який був у залі, викрикнув: "Хто проти тиранії, – встаньте!". Миттєво у залі з'явилась служба безпеки, кінотеатр оточили, почалися арешти. Ті, кого не арештували, за словами Лариси Кадочникової, почали жити у безкінечній атмосфері страху.
Тим часом цей кіношедевр дивився увесь світ. Стрічка отримала 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них 24 - Гран-прі) у 21 країні. За кількістю нагород фільм увійшов до Книги рекордів Гіннеса. Лариса Кадочникова разом із Іваном Миколайчуком об'їздили ледь не півсвіту. Коли їх випускали за кордон, на руки дали... 2 долари, по одному на кожного. Миколайчук не мав світського костюма, то позичив в актора Івана Гаврилюка. Параджанову візу не відкрили. Йому почали закидати, що народ, мовляв, фільму не розуміє. Шукали причину, щоб заборонити показ. Французи, аргентинці розуміли, а українці - ні...
Стрічка "Тіні забутих предків" щедра на українські традиції, церковні обряди, молитви, пісні, колядки, щедрівки, багата на гуцульські, неймовірної краси і фантазії, строї, на все українське, те, що тодішня влада забороняла і намагалась викорінювати із підсвідомості людей. Фільм став справжньою сенсацією, бо відкривав світові Україну, заховану в надрах російської імперії під назвою "СРСР".
Операторська робота Іллєнка всесвітньо визнана як новаторська й удостоєна нагороди "За колір, світло і спецефекти" на міжнародному кінофестивалі у Мар-дель-Плато (Аргентина).
На жаль, у наступні роки Іллєнкові забороняли екранізувати твори Шевченка. Почалася відкрита заборона поетичного кіно.
Після завершення фільму, вдячні тернопільські глядачі стоячи аплодували і дякували Ларисі Кадочниковій за унікальну можливість доторкнутися очима і серцем до справжнього кіномистецтва.
Валентина СЕМЕНЯК
Фото автора