Замок в Висічці розташований на високому пагорбі, що підіймається над долиною річки Нічлава. Зі сходу, заходу і півдня височину обіймає невеличка річка Драпака, що впадає в Нічлаву. Пагорб з трьох сторін спускається до низу крутим урвищем, що зробило замок неприступним з східної, західної, та південної сторін.

Фортеця була прямокутною в плані, на кожному куті височіла оборонна вежа. Увесь пагорб був оточений високим муром, залишки якого подекуди ще збереглися. З північної, рівнинної частини, було облаштовано ворота.  На цьому високому пагорбі, за часів  Руси, було древнє городище. Замок побудований у XVII столітті. А от перша згадка про нього відноситься до 1672 року, коли Поділля і замок зокрема, були захоплені турками. В замку деякий час, у 1675 році, перебував король Речі Посполитої Ян III Собєцький з військом, під час польсько-турецької війни, пише castlesua.

Замок у Висічці є пам’ятником архітектури національного значення.В XIX столітті на замковому дворі височів пишний неоготичний палац у два поверхи. До нашого часу збереглися фундамент та частина підземелля палацу, десяти метрова двоярусна шестигранна південно-східна, та зруйнована вже в наш час північно-західна вежі. У першому ярусі південно-східної вежі збереглися прямокутні бійниці, а от бійниці другого ярусу під час будівництва палацу були перероблені у прямокутні вікна. Товщина стін башти 1,6 метра. Північно-західна башта також була у два яруси з бійницями. Під час будівництва палацу добудували ще два яруси з цегли. Бійниці перетворили у неоготичні вікна, завершення вежі зробили зубчатими. В 1991 році башту було зруйновано за рішенням сільради, через її «аварійний» стан.

Зараз від вежі залишився напівзруйнований один ярус з підземеллям. Від північно-східної вежі залишився лише фундамент, та поруч, залишки оборонного муру. Замок почав занепадати в кінці XVII століття. Про його власників у той час відомостей віднайти на вдалося. За часів перебування Поділля у складі Австро-Угорської імперії (1772 рік) власниками Висічки була родина Шимановських (не перевірено). В 1800 році замок переходить у власність родини Чарковських. Дружина Чарковського молодшого Марія Феліція Голейовська (1805-1893), через відсутність у шлюбі дітей, усиновила та зробила управителем замку Тадеуша Чарковського (1850-1945), родича по материнській лінії, додавши до його призвіща Голейовський. От в той час і було побудовано неоготичний палац між двома вежами. В замку було велике зібрання старовинних книг, зброї, картин, посуду, антикварних меблів. Після Тадеуша Чарковського-Голейовського, управителем замку став його син Цирил Чарковський Голейовський (1885-1940).

У 1900 році замок зазнав великої шкоди від пожежі. Тодішній його власник Цирил Чарковський-Голейовський розібрав частину мурів, в’їзну браму, та засипав оборонні рови навколо замку. У 1910 році він провів реконструкцію палацу. Під час Першої світової війни замок не постраждав. В 1937 році Цирил Чарковський Голейовський передав замок у власність своєму сину Цирилу Чарковському Голейовському молодшому (1915-1988). В 1939 році, з приходом комуністів, замок було пограбовано. Велика частина цінностей замку згодом опинилася у власності російського письменника Алєксєя Толстого. 18 вересня 1939 комуністи заарештували Цирила Чарковського Голейовського старшого, та вбили в київських застінках НКВД в 1940 році. Його синам, Цирилу та Тадеушу вдалося спастися втечею. Після Другої світової війни комуністи розібрали замок, залишивши лише фундамент, який було важко руйнувати. Було знищено і парк, що був розбитий на замковому пагорбі.

ПОДОРОЖ ЗАМКОМ

• Замкова гора з вежею
• Дорога до замку
• Дорога до замку з села Пищатинці
• Старовинна гравюра замку
•