Нечесна конкуренція заважала виробляти пшеничне пиво, але дала старт одній з перших «пивних франшиз».

Згідно з німецьким законом «про чистоту», відомим як «Райнгальтсгебот» — пиво має складатися з ячмінного солоду, води та хмелю. Саме такі «маркери» виставив у 1516 році баварський монарх Вільгельмом IV Віттельсбах. Причини такого рішення були суто «економічними». Кілька років поспіль у країні Віттельсбахів був поганий врожай пшениці і зерна бракувало навіть для випічки хліба. Тож відбулося своєрідне «адміністративне» втручання у економіку через указ герцога.

Між тим саме пшеничне пиво поряд з грютом (пивом на спеціях і травах) було основним у Європі до появи «закону про чистоту». Зокрема дослідники Лундського Університету з Швеції знайшли залишки солоду та низькотемпературних печей, котрі використовувалися для підсушування пшеничного солоду. На думку вчених, ці знахідки доводять, що пиво на території сучасної Європи варили ще у «Залізну добу», тобто більше 3 000 років назад. А перші згадки про власне пшеничне пиво у хроніках з’явилося у 1040 році, коли була заснована броварня у Фрайзінгу, яка досі варить пшеничне «біле» пиво.

Щоправда Вільгельм IV Віттельсбах трохи злукавив зі своїм «законом про чистоту». Адже варити «біле» пиво заборонили усім, окрім брата монарха, Людовіка X Ганса Сигізмунда Дегенберга. Так виникла королівська монополія, котра протрималася кілька століть і остаточно була знята аж наприкінці XIX століття. 1567 році Віттельсбах продовжив заборону мотивуючи потребою берегти пшеницю для випікання хліба, замість виробляти з неї «непотрібний напій». Але ця заборона знову ж таки не стосувалася королівської родини. 1602 року помер останній з роду Дегенберга, і право варити «біле» пиво перейшло до Максиміліана І Баварського.

Королівська родина сторицею скористалася перевагою монополії. Доходи від продажу пива дозволили серед іншого щедро фінансувати участь Баварії у Тридцятилітній війні (1618-1638). Однак вже ближче до закінчення XVIII століття монопольний бізнес давав набагато менше прибутків. Відтак 1798 року курфюрст Баварії Карл Теодор дозволив варити «біле» пиво аристократам, що мали у власності броварні. За це вони платили солідну «ренту» за використання «королівської торгової марки». Так, ймовірно, з’явилася перша пивна франшиза. Але з часом і ця «обмежено монопольна модель» почала давати збої. На середину XIX століття лише близько 3 % баварців пили пшеничне пиво. «Закон про чистоту», який на початку використовували, як інструмент протидії конкуренції, знищив монополіста. Споживач переключався на більш доступне та дешеве ячмінне пиво.

Прорив і повернення слави «білого» пива у Німеччині та світі загалом припадає аж на другу половину XX століття, коли виробництво цього напою зросло у десять разів за 50 років. Цей історичний приклад показує — монополія шкодить і може знищити навіть добрий продукт

В Україні також варять «біле» пиво. Добре «біле» пиво варто шукати у порівняно невеликих броварнях. Транснаціональні бренди безперечно виготовляють пшеничне пиво високої якості також. Однак є специфіка для «справжнього» білого пива.

По-перше, як кажуть гурмани, його краще споживати свіжим і воно, особливо нефільтроване, повинно бути з порівняно невисоким терміном зберігання.

По-друге — це особливість технології. Традиційне «біле» пиво доброджувало у давнину у діжках, а подекуди навіть у пляшках. Тож, шукаючи, в Україні таке пиво варто звернути увагу на ті броварні, які зберегли технологію роздільного бродіння і доброджування, коли пиво до готовності доходить у різних танках.

До таких належить тернопільська пивоварня «Опілля», яка береже класичну технологію виготовлення пива, що передбачає роздільне бродіння і доброджування. 

IMG_1617

Компанія позиціонує себе на ринку, як виробник «живого пива» з терміном придатності до 30 діб. Має броварня у своїй лінійці і традиційне пшеничне «біле» пиво, котре має назву «Опілля Біле». Цей сорт пива, як і більшість пшеничних сортів, належить до «весняно-літніх». На відміну від ячмінних сортів, «біле» м’якше, має легенькі фруктові нотки і дещо меншу хмелеву гіркоту притаманну звичайним лагерам.

«Біле» пиво може бути корисним і завдавати шкоду. Як і кожен алкоголь пиво потрібно вживати у помірних дозах. Адже пиво може призводити до звикання і шкодити. Заборонено вживати пиво вагітним, дітям, людям з хронічними хворобами і, безперечно, перед тим, як сідати за кермо.

За умови відсутності протипоказань чоловікам рекомендують вживати не більше 0,25-0,5 літра цього пива не частіше ніж 3-4 рази в тиждень. Жінкам рекомендують вживати не більше 0,2-0,3 літра пива та не частіше ніж 2-3 рази в тиждень.

Адже пшеничне пиво багате на мікроелементи (калій, фосфор, мідь, залізо) та вітаміни групи «B». Мікроелементи допомагають у травленні «важкої їжі», а сечогіний вплив — виводить токсини з організму. Деякі дієтологи приписують «білому» - ізотонічну дію. Воно добре втамовує спрагу, особливо у складі різних коктейлів на основі фруктових соків. Крім того «біле», як правило є «легким». Зокрема «Опілля Біле» містить 4,0 % алкоголю. Тож цьому сорту пива надають перевагу жінки і молоді активні люди.

Є також й інше практичне застосування для «білого» пива. Це добра основа для різного роду маринадів, особливо м’ясних та рибних страв. Якщо ж виходити із загального правила, який напій підібрати до пікніка чи вечері, то найкращою порадою буде саме «біле» пшеничне. Знову ж таки через його добре поєднання, як з м’ясними закусками, так і з легкими десертами.

Ну а тим, хто ще не спробував, варто відкрити щось нове, при цьому згадуючи цікаву історію народження і розвитку цього напою.