Весна цьогоріч трішки скупа на сонячні дні, а це неабиякий мінус для любителів подорожувати. Бо що можна роздивитися, коли все сіре, або , ще гірше, коли тебе поливає згори холодним дощем? Але холодно ж не завжди і не всюди,  – скажете ви. Правильно! Тож, нині до прокладання маршруту своєї мандрівки варто додати й карту прогнозу погоди. Але моя розмова з тернополянином Василем Кулевчуком не про погоду, а якраз про подорожі. Хлопець мандрує Україною та закордонням – автостопом. Не кожен наважиться, повідомляє Про.те.

– Пригадай свою першу поїздку автостопом, куди вона була?

– Все почалося у 2014 році. У березні я брав участь у чемпіонаті України з легкоатлетичного кросу в місті Цюрюпінськ (Херсонська область). Ще дорогою туди вирішив, що назад добиратимусь автостопом. Після дистанції в 10 кілометрів, я ще трохи помандрував – у Херсон та Миколаїв. Ці міста розташовані недалеко одне біля одного, тож гріх було не заїхати в обидва. Там я мав знайомих ФРІшників, які залюбки провели мені екскурсію та прихистили на  ночівлю. Попереду чекала дорога додому, в Тернопіль, довжиною в 550 кілометрів, яку я і вирішив подолати автостопом. Десь о 6:30 прокинувся, виїхав за межі Миколаєва маршруткою, потім ще кілометрів 5 пройшов пішки у пошуках гарного місця для стопу. Пам’ятаю, як не міг наважитись вперше в житті підняти руку, щоб зупиняти машину. Але врешті-решт зробив це, і буквально за дві хвилини зупинився перший водій! Загалом дістався я додому швидше, ніж на поїзді чи автобусі. Їхав трьома машинами. Найдовше чекав хвилин 20. Десь о 5 вечора вже був удома.

– Які міста пощастило вже відвідати? Як обираєш, куди саме поїхати?

– Уже відвідав більше 100 міст України. Був у всіх областях, включно з АРК. І подорожував у 14 країнах закордоном (Білорусь, Литва, Молдова, Румунія, Болгарія, Греція, Македонія, Сербія, Угорщина, Словаччина, Польща, Німеччина, Австрія, Португалія). Дуже люблю міста, де є водоймище. Раніше вибір місця для подорожі був пов’язаний з тим, де проходили мої спортивні змагання або події громадської діяльності. Тепер подорожі стали частиною моєї роботи. Мандрувати люблю в ті місця, де ніколи не був. Таким чином вдалося реалізувати мету 25 областей до 25 років. Мені більше подобаються маленькі непопсові містечка і селища.

 –  Чи є в тебе власні правила щодо поїздки? Що з собою зазвичай береш?

– Правил нема. Є логічна імпровізація. Подорож – це процес, в якому я можу повністю довіритися собі, своїм внутрішнім відчуттям і бажанням. Беру з собою необхідний мінімум речей: засоби особистої гігієни, змінний одяг, ноутбук для роботи та книжку. Багато речей зменшують мобільність і гнучкість, тому стараюсь багато речей не брати. Влітку беру з собою спальник і карімат, інколи намет, щоб можна було переночувати там, де ніч застане або в дикій природі.

–  Подорожуєш сам чи з друзями? Як краще?

– Найчастіше подорожую з кимсь вдвох. Особливо якщо автостопом – так трапляється більше пригод і веселощів. Але бувало по-різному. Мандрував і сам. Тоді було більше часу для самоаналізу та рефлексії на філософські теми. Останнім часом багато подорожую з дівчиною. Поки це найкращий варіант для мене. Я вважаю, що нема «кращого» чи «гіршого» способу. Головне – мандрувати.

– Маршрут продумую наперед, але детально не проплановую, бо завжди є непередбачувані ситуації. Тому довіряю своїй інтуїції та орієнтуюсь на процес. Для мене важливо знати кінцеву точку, куди я хочу добратися, а вже як я туди доберусь – це живий процес, який змінюється враховуючи різні фактори, що зустрічаються під час мандрів. Але завжди маю з собою електронну чи паперову  карту, щоб орієнтуватися, де я.

–  Що треба знати подорожуючи автостопом?

– Під час подорожі автостопом варто бути готовим до всього. Можна провести на дорозі з піднятою рукою від  1 хвилини і більше 2 годин. Важливим є настрій, з яким ти стопиш, від цього залежить дуже багато в подорожі. Тому важливо вірити, що машина зупиниться, буде де ночувати і зустрічатимуться на шляху тільки хороші люди. Деколи я уявляю, якого кольору машина зупиниться і як я вже в неї сідаю. Автостоп – це не безкоштовний спосіб переміщатися, це взаємообмін. Водії тебе підвозять, розказують свої історії, а взамін ти слухаєш і розказуєш щось своє. Ви ділитися своїми історіями і досвідом – цим і збагачуєтеся.  В цьому цінність автостопу. Варто пам’ятати, що коли ти стопиш, то на тобі відповідальність чи водій ще комусь зупиниться після того, як підвезе тебе.

– Все, що відбувається під час стопу, можна назвати непередбачуваним. Пригод було багато, кожного стопу нова історія. Ось декілька з них.

Минулого року, коли я стопив з дівчиною з Тернополя в Афіни, нам дуже часто траплялися водії з Туреччини, які не розмовляли ні російською, ні англійською. Але  міжнародний суржик і мова жестів дозволяла комунікувати годинами.

В цій же подорожі до Афін нас ніч заставала за містом. І добре, що в нас був намет, то ми ночували в ній. Одного разу, прокидаємось від шуму, виходимо з намету, а ми розклали намет біля огорожі місцевого аеропорту, добре що нічних рейсів не було.

Влітку 2015 року, був стоп з Карпат до Харкова через Молдову, Одесу, Херсон, Запоріжжя, то на під’їзді в Чернівці нас підібрав водій, який потім запросив нас до себе на ночівлю, нагодував і рано вивіз нас за місто в сторону Молдови. А в Херсонській області ми заїхали в Українську «пустелю», і потім трохи не туди звернули, що стопили 30 кілометрів, 4 години, під 30 градусами і пекучим сонцем, а все через те, що зорієнтувались по карті на найкоротший шлях, але він не завжди найкращий для стопу.

Декілька раз траплялось, що їду з водієм ніби стопом, а потім водій каже, скільки платити. Таке рідко буває, але буває. Зараз вже без уточнення розумію з першого погляду, чи водію тре буде платити, чи ні, але можна й уточнити, що я «автостопом».

Всі пригоди залежать від нас. З яким ми настроєм живемо, те й з нами стається. Я вірю, що все, що з нами відбувається – це на краще.

– Ночівля – це завжди гаряча тема в стопі. Мені простіше. Через діяльність в молодіжній громадській організації «Фундація Регіональних Ініціатив» та координації руху «Твоя Країна» в мене є знайомі в усіх обласних центрах, і при необхідності знаходяться знайомі майже в усіх частинках України. Тому ночував я вже у близько тисячі різноманітних квартир, що дуже цікаво, бо це чудова можливість побачити, як живуть люди в різних куточках України і Європи. Але бувало по-різному. Спав на вокзалі у Львові, в спальнику, в парку серед міста в Херсоні, в наметах, хостелах та готелях.

Зазвичай, стараюсь наперед домовлятися, де можна переночувати. Але буває, що не встиг за день доїхати до міста, в яке планував, тому зразу ж в той самий день пишу знайомим, шукаю, в кого можна переночувати, або орієнтуюсь на місці.

Зі свого боку, я також часто приймаю людей в себе в дома на ночівлю, це допомагає зав’язати хороші контакти. Так, за програмою обмінів від AIESEC в мене вдома два місяці жив грек. Ми дуже здружилися і минулого літа, коли я стопив в Грецію з дівчиною, то ми зупинялися в його сімейному будиночку на березі моря протягом п’яти днів. Нас тепло прийняли та годували заморськими стравами весь час, а все через те, що свого часу моя сім’я теж тепло приймала його в нас вдома.

– Планую побувати всюди. Хочу побачити, як найбільше всього на планеті і за її межами.

Найближча запланована десятиденна поїздка Грузією. І в найближчий час хочеться відвідати далекий схід Індію, Китай і Африку – це регіони, які є зовсім іншим світом, ніж той, до якого я звик. І звичайно, планую подорожувати Україною, незвіданими місцями. Бо вірю і знаю, що є дуже багато місць в кожному регіоні країни, які варто побачити. Це і піраміди на Полтавщині, древні надписи на Вінниччині, каньйони на Черкащині і Миколаївщині, «море» на Хмельниччині, палаци на Сумщині та Харківщині, гори на Донеччині та багато іншого.

–  Нещодавно соціальні мережі зарясніли думками щодо безвізу. Що ти думаєш з цього приводу?

– Безвіз – це хороша можливість для українців побачити, як можна жити по-іншому, побачимо альтернативу того, що є в  нас. Але це не означає, що ми вже зможемо їздити в Євросоюз без жодних правил. Всі документи, які потрібно було для оформлення візи (страховка, бронь готелю та певна сума коштів), треба буде показувати на кордоні. Для стопу – це не дуже добре, бо коли я мандрую автостопом за кордон, то маю мінімальну суму коштів, та не маю заброньованих місць в готелі.

–  Що побажаєш читачам сайту ПРО Те?

– Присядь. Заплющ очі. Подумай про свої дитячі мрії. Про що ти мріяв? Згадай. А тепер подумай, про що ти мрієш зараз. Які твої мрії? Помрій.

Як казав Волд Дісней: «If we can dream it we can do it». Нехай у тебе буде побільше мрій, які ти втілюватимеш в реальність. Мрій!  Дій! Мандруй!

Наталя ЧЕРВАК