Американські прокурори оголосили, що подадуть апеляцію на відхилення запиту про екстрадицію Фірташа в США.
На бізнес «Газпрому» і умови його співпраці з Україною впливає не Кремль, а Держдеп США. Саме з подачі американської влади було підписано контракт, за яким ціна російського газу для українських споживачів стала однією з найвищих у Європі, а її зниження до ринкового рівня залежить від ситуативних політичних домовленостей.
Правдивість цієї легенди, розробленої адвокатами Дмитра Фірташа, по суті, підтвердив австрійський суддя Крістоф Бауер, який головував у ході слухань у справі про екстрадицію українського олігарха в Сполучені Штати.

30 квітня 2015 року Бауер легалізував версію адвокатів Фірташа про політичні мотиви звинувачень, пред'явлених йому на початку минулого року американськими правоохоронцями, і відмовив їм у екстрадиції власника Group DF в США, де проти нього ведеться розслідування.
Віденський суддя підтвердив: український бізнесмен хабарів не давав, злочинне угруповання для отримання доступу до титанових родовищ в Індії не створював і мимоволі опинився в епіцентрі геополітичних розборок, які затіяли Росія і США, щоб поборотися за вплив на міжнародній арені.
На індійські справи Фірташа у Федеральному бюро розслідувань США звернули увагу тому, що там фігурувала угода щодо постачання індійського титану на американський ринок.
Однак під час судових слухань адвокатам вдалося змістити акценти в іншу площину − політичну. Подробиці титанового бізнесу Фірташа опинилися поза увагою, а олігарха було представлено у традиційному амплуа впливового газового бізнесмена з великими закордонними зв'язками, здатного лобіювати свої інтереси на найвищому політичному рівні.

Операція «Ліквідація»
Такому іміджу Фірташ намагається відповідати, після того як у 2005 році його ім'я стало відомим не тільки у вузьких газових колах. Тоді про нього вперше заговорили як про учасника сумнівних схем газових поставок на український ринок з Туркменістану транзитом через Росію. До їх організації був причетний не тільки Кремль, але й Семен Могилевич − відомий російський бізнесмен і кримінальний авторитет, який народився в Києві.
Ці схеми реалізовувалися за допомогою посередника – зареєстрованого в Швейцарії трейдера RosUkrEnergo, співзасновником якого виступив «Газпром». Російська монополія оголосила про його створення в 2004 році, коли закінчувався президентський термін Леоніда Кучми. Розквіт діяльності компанії припав на час правління Віктора Ющенка. А в січні 2009 року прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко та голова Уряду РФ В. Путін домовилися прибрати RosUkrEnergo зі схеми газових поставок в Україну.
Після цього позиції Фірташа на газовому ринку сильно похитнулися. По суті, його було відсторонено від дуже прибуткового бізнесу. На судових розглядах у Відні саме цей епізод успішно переграли адвокати. А суддя Бауер в результаті легалізував їх версію, підкріплену виступами свідків, що Фірташ став жертвою політичного переслідування з боку США, які підтримували Юлію Тимошенко, в тому числі в газових справах.
Зокрема, як розповіла в суді Ірина Богословська, яка обиралася раніше в парламент від Партії регіонів, представники США під час Майдану говорили, що Тимошенко обіцяє не брати участі в президентських виборах, але вимагає знищити «її ворога Фірташа». А сам Фірташ заявив, що «США намагалися прибрати його з газової галузі ще під час другого прем'єрського терміну Юлії Тимошенко в 2007 − 2010 роках».
В результаті взаємозв'язок Тимошенко і Вашингтона проявився нібито настільки потужно, що це дозволило чинити тиск на російську владу і «Газпром», які в підсумку прийняли рішення ліквідувати RosUkrEnergo і підписати в січні 2009 року прямий контракт між російською монополією і «Нафтогазом» − через ці домовленості ціноутворення при імпорті російського газу в Україну відійшло від ринкових принципів, стало заручником особливих політичних домовленостей, і тепер їх оскаржує НАК «Нафтогаз України» в Стокгольмському арбітражі.
Реакція США, Кремля і Юлії Тимошенко на викладений сценарій поки що не відома.
Інтриги свідків
Віденські слухання у справі Фірташа стали приводом для оприлюднення нових фактів і невідомих раніше цікавих обставин газового бізнесу. Втім, існує достатньо причин, щоб засумніватися в їх достовірності.
Наприклад, спірною виявилася роль у судових слуханнях першого президента України Леоніда Кравчука. Адвокати Фірташа притягли його як свідка. Але всі інтриги газового бізнесу, на яких були побудовані аргументи захисту олігарха, розвивалися в той період, коли Кравчук уже відійшов від активної політичної діяльності.
Схема за участю RosUkrEnergo була закладена напередодні Помаранчевої революції, коли завершувалася президентська каденція Леоніда Кучми. А найбільший прибуток своїм акціонерам діяльність RosUkrEnergo стала приносити в 2006 році, коли при президентові України Вікторі Ющенку були ліквідовані прямі договори на постачання газу між «Газпромом» і «Нафтогазом». RosUkrEnergo тоді отримала ексклюзивні права на перепродаж всього російського і центральноазіатського газу Україні.
Про те, що саме Віктор Ющенко причетний до бізнесу RosUkrEnergo, раніше говорили не тільки його опоненти в українській політиці. У цьому його викривав також президент РФ Путін.
У лютому 2006 року, вже коли спливли деякі подробиці про діяльність RosUkrEnergo, Путін продовжував наполягати, що російська сторона не знає, хто насправді є партнером «Газпрому» в акціонерному капіталі швейцарського посередника, і кого нав'язав йому Віктор Ющенко в «непрозорій українській частині» RUE.
«Я Віктору Ющенку так і сказав: «Будь ласка, ми будемо вітати, якщо ваші 50% будуть заведені напряму на «Нафтогаз України». Але це не ми зробили. Це зробила українська сторона. Кого вони завели на ці 50% під вивіскою «Райффайзенбанку», я не знаю... І «Газпрому» це не відомо. Повірте, на 100% вам кажу. Це українська частина. У них і питайте... RosUkrEnergo зі своєю непрозорою 50%-ою українською частиною відпочиває в порівнянні з тим, яке шахрайство творилося всі ці 15 років у нас в газовій сфері», − заявив Путін, пояснюючи нову схему газових поставок на український ринок.
Таке «незнання», як стало очевидно, не завадило Путіну створити особливі преференції для RosUkrEnergo, які допомагали компанії генерувати багатомільйонні прибутки.
Велика роль політики
Найближчим часом український газовий ринок і велику політику чекають значні перипетії. Вони особливо можуть активізуватися після повернення Дмитра Фірташа з Австрії. Але коли саме це відбудеться, поки що не відомо − процес ще не завершено, американські прокурори оголосили, що подадуть апеляцію на відхилення запиту про екстрадицію Фірташа в США.
«Я вимагаю, щоб до набрання рішенням законної сили Фірташ дотримувався всіх повісток і не залишав країну», − заявив суддя Бауер, коли оголошував рішення на користь власника Group DF.
Аргументуючи своє рішення, він зазначив, що «Америка не дає нам докладно вивчити справу», а «наявних фактів недостатньо, щоб задовольнити запит США». Суддя також підтримав думку Фірташа і його адвокатів, що в цій справі є політична складова.
Нагадаємо, що розслідування американські правоохоронці почали в 2008 році, але тільки навесні 2014 року історія отримала широкий розголос: у березні Фірташа заарештували у Відні за запитом ФБР, а потім відпустили з в'язниці під рекордну, за європейськими мірками, заставу в 125 млн євро. Її сплатив російський мільярдер з близького оточення Путіна Василь Анісімов.
Ця історія активізувалася після того, як проросійські політичні сили в Україні втратили свої позиції. «Я не міг не звернути увагу на той факт, що Америка вимагає видачі одного з найбільш впливових і політично активних підприємців... Я не міг зрозуміти, чому американці тримали справу 2008 року, щоб у якийсь момент схопити Фірташа. Всі ці дані привели мене до висновку, що ця справа, крім усього іншого, має політичне підґрунтя... У такому процесі це грає велику роль», − констатував суддя Бауер.

Свої рішенням, по суті, він відмив сумнівну репутацію власника Group DF і створив можливості для зміцнення його політичного і бізнес-впливу. «Я вирішував виключно на основі фактів і обставин справи. Я врахував у своєму рішенні благо українського народу», − заявив Бауер.
Благо народу, про яке згадав австрійський суддя, один з помітних знавців газового бізнесу на пострадянському просторі назвав «дивною категорією з точки зору права». «Буває, що закон і «благо» входять в пряме протиріччя», − резюмував співрозмовник Forbes.