Яким є Різдво теренівської сім’ї (дуже душевні розповіді) (фоторепортаж)
Свята зближують: збирається родина, а, якщо говорити в загальному, то і вся країна за одним столом. Маємо спільні традиції, звичаї та звички. Сьогодні ми розкажемо, як святкує Різдво теренівська сім’я.
Євгенія Цебрій переконана, що святвечір має свою особливу магію.
- Святвечір – це можливість зібратися всією родиною, це страви, які по-особливому смачні, це розмови, які несуть надзвичайне тепло. А ще мої іменини!
Святвечір має свою магію, відчуття якої у мене збереглося з самого дитинства. Ми стараємось готувати такі страви, які готували наші бабусі. І жоден Святвечір не обходиться без спогадів про них та їхні смаколики. Не уявляю цієї вечері без пампушків з ружею, вишнями та маком. А яка це радість, коли попалася найбільш бажана начинка! Вареники з капустою, зупа з опеньками, пісні голубці з грибною підливою, сливовий кисіль, узвар – на Святвечір ці страви мають надзвичайний смак.
До вечері сідаємо після першої зорі, молимося, батько запалює свічку зі словами: «Дай Боже, добрий вечір». У нас збереглася традиція залишати страви на столі до ранку, як символ запрошення померлих родичів до вечері.
Колись ми святкували Різдво з бабусею і дідусем у селі, тоді стелили сіно під скатертину, що символізує народження Ісуса у яслах. Як же пахло це сіно! А на кути столу дідусь ставив часник, щоб оберігав від всього злого. Перша ложка куті має бути на стелі, - цю традицію завжди пригадують мої батьки на Святвечір.
«Якою б вибіленою не була стеля, - без підкидання куті не обходилося, - пригадує моя мама. - Чим більше куті приставало до стелі, тим багатшим та врожайнішим буде рік».
А ще мама завжди розповідає, як вони дітьми кудкудакали на соломі під столом, щоб добре велися курчата.
В умовах міського життя, ми не стелимо соломи та сіна, не підкидаємо куті до стелі, діти не кудкудакають під столом, але ці традиції наших дідів та прадідів стараємось зберігати спогадами. Під завершення Святвечора чекаємо вертепа і колядуємо. Смачної всім вечері і веселого Різдва!
Олена Чепіль привідкрила двері до своєї сім’ї та розповіла про їхні різдвяні традиції.
- Різдвяні свята для мене завжди були та залишаються найулюбленішими. Село, звідки я родом, надзвичайно колоритне та затишне. У Жабинцях особлива атмосфера, адже кожна сім'я на всі свята дотримується традицій, які передаються з покоління в покоління.
На Святвечір у хаті має стояти дідух. Лише після того, коли його занесуть, можна класти на стіл всі 12 страв та часник на кожен кутик, аби до дому не прийшло нічого поганого. Перед тим, як всією сім'єю сісти до вечері, кожен із членів промовляє пошепки молитву та чекає коли засяє перша зірочка на небі. Коли вся родина їсть пісні страви, мої братики, залізши під стіл, голосно кукурікають й кудкудахкають. Згідно цієї традиції, рік, який прийшов, має бути плідним. В нашому селі щороку на Святвечір ходять хлопчики з шопкою або зіркою й прославляють народження Ісуса Христа.
Щодо Різдвяних свят, то до них триває підготовка місяцями. Майже всі молодики з села щодня, починаючи з середини листопада, збираються «на дачі» й розучують ролі та колядки для вертепу, шиють костюми, вирізають деталі з металу. Я надзвичайно рада, що саме в наших Жабинцях так серйозно сталяться до всіх тих традицій, які варто зберігати.
На Різдво Христове, після святої літургії, вертеп ходить від хати до хати й показує історію нелегкої долі Ісуса. Всі присутні в помешканні, затамувавши подих, уважно слухають. Це триває впродовж усіх трьох днів свят.
В другий день у нас є традиція ходити разом, всім селом, й співати колядки. На кожній вулиці збираються десятки людей, від наймолодших до найстарших, які створюють особливо різдвяну атмосферу. Навколо радісний сміх, усміхнені мешканці та освітлені новорічними ліхтариками вулиці.
Та все ж найкраща традиція та цінність Різдва – проводити час з родиною.
Авторка Божена Волинець розповіла про її Різдво.
- На Святвечір обов'язково з бабусею готуємо 12 пісних страв, серед них найважливіша, звичайно, кутя, але крім того обов'язково має бути риба (бо я її дуже люблю). Стараємось вечеряти до появи першої зірки, тобто не дуже пізно. Перед вечерею молимося. Також в цей день бабуся заносить в будинок дідуха. Коли ми з сестрою були меншими, то кукурікали під столом, за що нам давали гроші. Зараз вже під стіл навряд чи вліземо, тому без кукурікання, але з дідухом. У Святвечір не забуваємо і про покійного прадідуся, обов'язково залишаємо йому столові прибори, їжу, чарку.
У святковий день прийнято відпочивати і приймати гостей, напевне, так як і у всіх.
Зовсім іншим є Різдво Оксани Бучко.
- Традицією, яку я намагаюсь впровадити під час усіх святкувань і Різдва в тому числі - це біг після свят! Для цього є чудова подія у місті, де я живу - в Тернополі - та у Львові, звідки я родом. Це Runday, організатори якого не лінуються збирати любителів бігу на 5 км щосуботи о 9:00 незалежно від погоди - а також і 1 січня, і 8 січня (Набережна Тернопільського ставу та Стрийський парк у Львові). Це допомагає святкувати, тримаючи себе у хороших рамках. Адже відзначення будь-якої дати, а тим більше Різдва - це не найсмачніші страви і у великій кількості, чи найгучніші розваги і якомога довше. У моєму розумінні - це певні моменти особливої атмосфери, за якими не потрібно втрачати попередні напрацювання щодо спорту, активності та здобутої майстерності. Тож закликаю усіх охочих приєднуватися 8 січня на наступний забіг - як учасник, або ж волонтер-спостерігач.
У Львові організатори кажуть приносити якусь оригінальну кутю 8 січня. потім всі перепочинуть після бігу, і зберуться десь, щоб посвяткувати із компанією бігунів.
Редакторка Анна Кравець також має особливі традиції і цінності.
- Різдво завше має асоціації зі Львовом. Дім, у якому я народилася, оживає в час свят: з’їжджаються рідні, сходяться друзі і лунає гучна коляда, іноді й під гітару.
Пандемія внесла свої корективи і тепер збираються лише найближчі, проте дім, наче справжній вулик - робота є усім.
Святвечір - це традиційно 12 страв, заздалегідь випрасувані вишиванки, підготовлений дідух і свічка, яку гоже запалювати голові сім’ї. Оскільки Святвечір та Різдво у нас в батьківській хаті, то батько палить свічку. Опісля усі члени нашої родини, перед вечерею святою клякають на коліна перед образом. Молитва і подяка Господу за рік, що минув, і прохання других свят діждатись. Бабуся моя мовить «отче наш» польською... є у цьому щось, чого мені бракуватиме в більш зрілому віці.
Що мені дуже імпонує, це обійми і поцілунки кожного присутнього й вітання «Добрий вечір». Потім - Вечеря.
Вже по Святій Вечері у нас починають ходити по хатах, колядою та відтворенням побутових сценок вітають господарів домівок, віншують їм. Окремі господарі до завершення Вечері не стають з-за столу, тому відчиняють тут не усі. До коляди вертепи готуються заздалегідь, а саме виготовляють костюми, зірку...
У Різдво забороняється шити, прати, прибирати, працювати в хаті та робити іншу фізичну роботу. Тому й одяг на свята випрасовується напередодні, чоботи натираються заздалегідь і навіть не гоже мити голову. Така заборона діє з моменту, коли сходить перша Зоря.
Різдво слід зустрічати охайними.
Але традиція Різдва – це проводити час у родинному колі та бути з близькими.
Різдво у Львові - це родина і друзі, з якими ми традиційно проводимо час у ці дні. «Сьогодні свято на землі» - коляда гурту «Дивні» - символ наших свят.
Для підсумку беру слова Анни:
- Не забувайте про своїх рідних, стареньких і потребуючих. Започатковуйте власні традиції і насолоджуйтесь магією Різдва!
Фото Олени Чепіль, Оксани Бучко, Євгенії Цебрій та Анни Кравець
