Підтримати петицію про посмертне присвоєння звання “Герой України” майору Михайлу Ковалю просять усіх небайдужих тернополян. Воїн був командиром 55-го батальйону 63-ї окремої механізованої бригади. Віддав своє життя у січні 2025-го, захищаючи Батьківщину. Станом на 7 лютого 14:20 петиція набрала 16174 голоси з необхідних 25 тисяч. До її завершення залишилось 79 днів.

Михайло Коваль народився 1990 року в селі Васильківці, Гусятинського району.

Він прожив яскраве, сповнене добра і справжньої відданості життя. З юності працював на благо рідної громади та став справжнім прикладом для всіх, хто його знав, – йдеться у петиції.

Воїн в мирний час залучав молодь до активного способу життя. Був президентом футбольного клубу «Поділля». Завдяки його зусиллям у рідному селі було збудовано сучасний стадіон.

У 2014 році, під час АТО, Герой став на захист України. Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році повернувся до лав Збройних Сил України. Його побратими згадують, як він зміг за лічені дні переформатувати та зміцнити бойовий дух свого батальйону.

Батальйон був у важкому стані, як морально, так і фізично виснажений. Михайло буквально за одну ніч переформатував керівний склад батальйону, і за наступний день батальйон підготувався і вирушив виконувати бойові задачі, які до цього він виконувати не міг, – згадує командир 63-ї ОМБр Павло Юрчук.

Старший розвідник з позивним “Богун” згадує Михайла Коваля такими словами:

Він хотів з батальйону зробити такий організм, щоб він почав працювати. Бачив, що воно працює, що війна розвивається в цьому напрямку. Старався менше людьми ризикувати, більше залучати технологій, – каже розвідник.

Загинув воїн 12 січня 2025 року неподалік селища Ямпіль Донецької області. Ворожий FPV-дрон уразив автомобіль, у якому Михайло Коваль перебував разом зі своїми побратимами. Усі, хто був у машині, включаючи начальника артилерії Володимира Ковальського та водія Романа Стащука, загинули.

Михайло залишив по собі незгасну пам’ять, свою дружину Маріанну та восьмирічну донечку Міру, а також батька Олега, маму Віру, сестру Марійку та дідуся Володимира, які втратили люблячого сина, чоловіка, батька та брата. Він пішов з життя, проживши всього 34 роки, але його подвиг і героїзм залишаться назавжди в серцях його близьких та всієї України, – пишуть у петиції.

Підтримати петицію можна за посиланням. Вічна та світла пам’ять Герою.

Читайте також: Зареєстрували петицію про присвоєння звання «Герой України» захиснику з Тернопільщини

«Тато був втіленням мужності, мудрості та хоробрості»: діти загиблого воїна з Тернопільщини просять підтримати петицію

“11-річна донька запам’ятає тата Героєм”: рідні захисника з Тернопільщини просять підписати петицію

Фото з фейсбук-сторінки Олени Журенко та відкритих джерел