Меланхолійна презентація Іздрика справила неповторні враження на гостей 8-го мистецького фестивалю «Ї». 

Вчора, 19 червня, на сцені Тернопільського драмтеатру український поет, прозаїк розповів про свою поетичну збірку «Інші речі», яка вийшла друком у лютому цього року у «Видавництві Старого Лева». Автор читав нові вірші та уже знану усіма поезію під музичний супровід.

«Поезія Юрія Іздрика має особливий оптичний ефект наближення до самої зіниці ока. Так близько, що опиняєшся всередині вірша. Зрештою, всередині життя поета чи ліричного героя. Проживаєш як своє власне. Може, в цьому і полягає феномен Іздри­ка. Яким би не був тонально різним - ліричним чи іронічним, він залишається рідним, твоїм, тобою віддзеркаленим. Тут, окрім віршів, є ще й колажі поета. Ці «інші речі» проступають у словах і малюнках, тим самим творять тіло однієї єдиної речі - книжки як артефакту життя», - йдеться в анотації до книги.

Окрім презентації Іздрик приголомшив аудиторію заявою про те, що не писатиме більше поетичних книг.

- Сьогодні буду презентувати останню свою книжку. В прямому сенсі останню. Причину поясню згодом, - сказав він, вийшовши на сцену.

У залі панувала атмосфера меланхолії і трохи було навіть моторошно, адже поет за відведений на виступ час розповів історію свого життя і вона тісно була пов'язана з коханням. Коханням тривалістю в півжиття. Тривалістю в третє життя Іздрика. 

- Першою пригодою в 51 рік… був закоханий. Вперше. Безнадійно. В хлам. І тут я почав писати віршики. А вона щасливо заміжня столична львіца. А шо робить мудрий закоханий 50-річний підліток? Правильно, починає херячити вірші!

Зізнався автор, що не творив би, якби не кохання.

- Можна масу психічної енергії вкладати в графоманію. Коли це адекватно робиш... в моєму розумінні - це як хороший магічний кристал, зібраний з мемчиків, графічно підібраний, - каже він. - Я писав. Психічна енергія спрацьовувала і викликала відчуття «да, я бачу його!». І це вставляє, бо це емоції, які переживав кожен з нас.

Перед тим, як почати життя з чистої сторінки, Юрко Іздрик переживав не найкращі часи свого буття.

- Я був на стрьомі, а тут раптом мене попустило. Я відчув безберегий пофігізм і фішка цієї історії полягала в тому, шо відмовившись від горілки я почав своє третє життя: перше - в совковій Україні, друге - в незалежній з бухлом, а третє, як є.

Я мігрував закордон, а потім почав з нуля усе... Можна твердо сказати, що ти починаєш нове життя, а тут ти сам собі втираєш, забиваєш баки. 

Я ж вчився жити і знаю, шо з своїм мозком можна завжди домовлятися, домовлятися з своєю головою.

Про неї і творчість.

- Почав я вести блог в ЖЖ з прози. Згодом це уклалося в книжку «ТАКЕ», за що я отримав премію ВВС, єдину в моєму житті премію, зважаючи на мою геніальність (сміється - авт.).

- Чувіха, в яку я закоханий був по вуха, ніяк не звернула увагу. Першими звернули увагу мої друзі, другим - мій психіатр, а третім якийсь чувак, який коментував мене в ЖЖшці. А потім з‘явився Фейсбук. Схожий на базар. Помінявся формат читання. Лонгріди відійшли. В фейсбуці ніхрена уютної ЖЖшечки не було.

Каже автор, що з переходом на Фейсбук винайшов власний стиль публікації в мережі, а це зайшло широкому загалу.

- Те, чим я горджуся, то це не віршами. Не моїми. 3 строфи для Фейсбука – ше нічого, 8 - це хреновий вірш!

Я спростив текстуру. Заголовок капслоком, а вірш - маленькими без розділових знаків. Да, це я придумав. 

Коротше кажучи, її почало по троху пробивати (ту, у кого був закоханий). Вже на наступні презентації за мною вже приїжджала та сама бландінка на шикарному BMW цвєта елєктрік. 

Але ми зберегли дружні стосунки. Таке вміння – ось це справжня любов. 

(вирване)

…іде король голий – як палець один

ні пари не має ні внуків

бо голий король…

він звичайна людина

він йде і зникає без звуку

Таким строкатим, поетичним, танцювальним та музичним був вечір з Іздриком. Привідкрию вам трішки завісу: сьогоднішня зустріч – остання поетична презентація, але перша музична, саме у такому форматі.

(вирване)

«…завершиться світ любов’ю

як книжка останнім словом»

Довідка. 

Юрій Іздрик — український прозаїк, поет, культуролог, автор концептуального журнального проекту «Четвер». Один із творців станіславського феномену. Автор повісті «Острів КРК», поетичної збірки «Станіслав і 11 його визволителів», романів «Воццек», «Подвійний Леон» і «АМтм», збірки «Флешка», «Флешка-2GB», «Таке», «Underwor(l)d», «Ю», «Після прози», «AB OUT», «Календар любові», «Номінація», «Меланхолії», низки повістей, оповідань, статей з культурології та літературознавства.

Анна Кравець