Станіслав Лем — знак літературний та рефлекторний: кажемо Лем — розуміємо фантастику, говоримо про найвідоміших фантастів — згадуємо про Лема.

А народився він у Львові. До речі, цьогоріч там у межах Форуму видавців проведуть фестиваль «Місто Лема». Тернопіль, варто додати, теж долучився до поширення творчості фантаста —«Навчальна книга-Богдан» видає серію «П’ятикнижжя Лемове».

Тож пропоную дізнатися більше про творчість польського фантаста. Для цього поспілкувалася із Уляною Левко — кандидатом філологічних наук, викладачкою Центру іноземних мов Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя.

... І НЕВДАХИ ЗАВОЙОВНИКИ

• З чого почався власне твій інтерес до Лема?

— Першим Лемовим твором для мене був «Катар», що сприймався тоді радше як детектив, а не фантастика. Спомини головного героя про експедицію на Марс, куди він так і не полетів свого часу, були таким собі далеким фоном на тлі реалістично виписаної подорожі жаркою Італією, подій в аеропорту, власне спроб розкрити таємниці низки загадкових смертей відпочивальників. Потім був «Футурологічний конгрес» з його несамовитим нашаруванням  реальностей і, звісно ж, «Соляріс». Тут я і зрозуміла, що Лем - це надовго...

— Кілька його оповідань мені міцно засіли в голову власне тому, що ти їх дуже епічно розповідала. То розкажи, які твої улюблені і чому?

— Практично вся «Кіберіада» - тут, думаю, ти мене чудово розумієш. Хоча «Трурлів Електрибалт» поза конкуренцією. Спроба створити машину - геніального поета, тестування її творчих можливостей (тут українські перекладачі, до речі, дозволили собі заощадити на окремих прикладах, тому маємо скорочення відносно оригіналу), врешті реакція на новоствореного конкурента тамтешніх митців слова, іронічні роздуми, що це взагалі таке - поезія; зрештою, можна довго перелічувати, скажу лише, що як на мене, твір варто прочитати. З циклу про пілота Піркса - мабуть, «Ананке», за присмак містики, за Едгара По, якого головний герой не любить, але вільно цитує за потреби - а тут це справа життя і смерті. І не обтяжене філософським дискурсом, але просто миле оповідання про невдах-завойовників «Вторгнення з Альдебарану».

ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ, НАНОТЕХНОЛОГІЇ, КОРЕКЦІЯ ЕМОЦІЙ

- Повернемося трохи назад. Не зважаючи на те, що Лема радянська влада активно підтримувала, у нього, здається, не було реверансів у її бік. То як так ставалося, що Лем був і вашим і нашим у багатьох країнах?

— Перші науково-фантастичні романи Лема, про які він згодом не особливо любив згадувати, були якраз про світ умовно комуністичного майбутнього, що, з одного боку, запевнило тиражі, з іншого ж - на тлі тодішньої соцреалістичної прози ці твори виглядали досить яскраво, щоби ними захопилися читачі. Ну і дві екранізації не забарилися. Тобто коли один за одним почали виходити твори, які нині становлять класику наукової фантастики, як-от «Соляріс», аудиторія вже орієнтувалася, що існує польський фантаст з цікавими ідеями і умінням їх вписати в сюжет. Лему лестило, що на теренах колишнього СРСР його масово читають науковці, бо саме прогностичну функцію фантастики відзначав як вартісну. Однак пробачити радянській владі примус покинути рідний Львів, з яким розпрощався у 1944 році, особливого бажання у письменника не було.

- Ну, і власне, чим він зумів зачепити так багато людей і тримати й нині? Тут десь якраз і годилося б сказати про всі його передбачення та прозорливості.

— Сильною стороною Лема-письменника було вміння переплавити знання природничих і точних наук з чудовим відчуттям мови та стилю, згадай хоча би описи Океану з роману «Соляріс». Водночас при спробі виміряти природничою методологією сферу культурного життя людства в суто теоретичних розважаннях над майбуттям чи то літератури, чи то цивілізації загалом, ясна річ, виникають незаплановані автором дещо комічні ситуації - як острах перед інтернетом чи проголошення безсенсовими чи шкідливими речей, які не належать до його кола інтересів. Лем - кращий футуролог у своїх художніх творах, хоча й залишає їх написання по вісімдесятих роках, концентруючись на поточному висвітленні актуальних викликів технології і роздумах з цього приводу. А от щодо science fiction, то тут можна і подивитися, як з точки зору письменника виглядали етичні виклики, що ставила б віртуальна реальність, моделювання гіпотетичних нанотехнологій аж до створення штучного навколишнього середовища з вбудованою функцією захисту населення («Огляд на місці»), а ще сюди ж маємо розвиток військових технологій у «Мирі на Землі», та й техноеволюцію з «Непереможного» варто згадати. «Повернення з зірок» нам пропонує теж чимало цікавого - від опису прототипу електронної книжки та аудіокниг до питань доцільності  медикаментозної корекції емоцій. А ще — розкриття проблем штучного інтелекту від «Кіберіади» до «Спогадів Ійона Тихого».

Не останню роль у привабливості текстів для читача відіграють і персонажі. Люди у світі нових технологій, а радше технологічного надміру, які спроможні дати собі раду у випадку, коли позірно всемогутня для заданих умов техніка безсила. Рохан з «Непереможного», якому у пошуках зниклих товаришів не може допомогти оснащення корабля, що міг би завдати руйнувань планетарних масштабів. Пілот Піркс з його недовірою до комп'ютерів, а радше до стовідсоткового покладання виключно на техніку. Зрештою, екіпаж з «Едему», який на початок сюжету опиняється після аварії на практично знеструмленій ракеті під поверхнею ґрунту чужої планети без жодного працюючого автомату - і цю ситуацію один з персонажів коментує: «я завжди казав, що ми зроблені з кращого матеріалу».

ВІД ГРОТЕСКУ ДО ФІЛОСОФІЇ

—  У Лема є багато різних і дуже різних творів. З чого варто було б почати знайомство з його творчістю? Де, на твою думку, він найбільше проявляється — зі своїм специфічним гумором, лексикою, іронією, еківоками...

—  Лем блискуче поєднував іронічність висловлювань зі значимістю проблематики. Навіть в рамках одного циклу про Ійона Тихого маємо діапазон від гротеску зоряних щоденників до обговорення людського буття в стилі відомих класиків філософії та з точки зору вимоделюваних не-людей. Якщо хочеться починати знайомство з творчістю фантаста власне з критичного лемівського погляду на майбутнє людства зі специфічним дещо злостивим коментуванням подій світу на межі терористичної загрози (і з'ясувати, чому світу так чи інакше слід берегтися від прогнозованого футурологами пункту 22), то «Футурологічний конгрес» є добрим першим кроком. В інших випадках, якщо цікавить «серйозна» наукова фантастика, - «Соляріс» дасть непогане уявлення про світи Станіслава Лема.

Зрештою, для читача книга мала б приносити задоволення сама по собі, і тут спокійно можемо вибирати, який саме рівень тексту хочемо бачити. Можна читати «Едем» як таку собі робінзонаду в космічних умовах, можна заглиблюватися власне у проблему діалогу, тим більше, що проблема неточностей машинного перекладу зараз походить уже з реальності, а не виглядає фантастичним припущенням. Так само і з «Кіберіади» можна вичитувати і дотепні деконструкції казкових сюжетів - як продовження «Казок роботів», можна впізнавати гру зі стилем Сенкевича, а можна знаходити відсилання, які знову ж на рівні іронії будуть «своїми», скажімо, для фізиків - «Дракони імовірності». І це поза філософським наповненням циклу, проблемами буття, самоідентифікації, творчості. До речі, нове видання творів Лема у Тернополі починається власне зі згаданих вище циклів.

Ну а якщо хочеться прогулюватися на різних площинах тексту водночас, дивитися, як стилістично огортається проблематика твору в оригінальний версії і як тут намагаються собі зарадити перекладачі, з'ясовувати щоразу ширші контекстні зв'язки, радіти розпізнаний алюзіям на інші тексти - що ж, ласкаво просимо на філологію.

— Ну, і власне, можна коротко тут про переклади Лема українською та те, як вони різняться від російського...

— На жаль, далеко не всі твори Лема перекладені українською, хоча зацікавлення його працями повертається. З останніх новинок видавництв маємо тернопільське видання частини текстів фантаста у вигляді п'ятитомника, у книгарнях поки що є лише перший том, на форумі представлять другий. Зрештою, цьогоріч уперше матимемо в рамках згаданого форуму Лемівський фестиваль, за участі дослідників та перекладачів Лема, організатори передбачають також екскурсії і вікторини. Щодо перекладачів, то варто зазначити, що очікуються не лише українські майстри слова, а й, наприклад, відомий перекладач та дослідник Лема з Білорусі - Віктор Язневич.

Анна ЗОЛОТНЮК