Замість морозних візерунків місто на Тернопільщині пропонує ажурні металеві плетива (фото)
Бережани вирізняються серед інших райцентрів Тернопілля самобутніми металевими огорожами балконів
Зрештою, ці ажурні плетива навіть важко й назвати огорожами, бо вони – справжні витвори ковальського мистецтва тутешніх майстрів, які залишили після себе цілу низку оригінальних металевих ознак цього західноукраїнського містечка із майже 650-річною історією.
Тож запрошую допитливих туристів здійснити своєрідну віртуальну мандрівку бережанськими вулицями. Пройдемось старими, вимощеними базальтовою бруківкою доріжками, піднімемо свій погляд увись, де на кількаметровій висоті, із мереживом металевих перил-огорож, підперті чудернацькими опорами, ще збереглися давні балкони, які, старші за віком галичани називають «бальконами».
Там, де над бруківкою витає ковальська душа
Мій гід-провідник вуличками Бережан – заступник директора тутешнього краєзнавчого музею, знавець історії краю, відомий краєзнавець та пошуковець прадавніх артефактів Микола Проців.
Мандрівку розпочинаємо на площі Ринок, де, власне, нині в будівлі міської ратуші з годинником й розташувався згаданий вже краєзнавчий і ще кілька музеїв – Богдана Лепкого, книги та історії церкви. Про хронометр на ратуші ми ще колись обов’язково розповімо, матимемо на це, як кажуть, поважну причину, але це буде, думаю, вже після Нового року. А нині зробімо перші кроки назустріч металевому диву бережанських балконів.
- Ще від часів надання Бережанам Магдебурзького права у 1530 році тут, як і в інших містах Галичини – Львові, Станіславові / нинішньому Івано - Франківську, Теребовлі, Бучачі, Чорткові, створювалась низка ремісничих цехів, у тому числі й цехи ковалів, - розповідає Микола Проців. - Зрозуміло, що умільці виготовляли поряд із найнеобхіднішими побутовими речами – різноманітними гачками, цвяхами, завісами, рогачами, защіпками, дверними ручками й художні речі - вигнуті віконні грати, орнаментальні решітки до підвальних вікон, елементи флюгерів та вуличних ліхтарів і, балконні огорожі. До речі, за архівними свідченнями, у 70-х роках XVIII ст в Галичині працювало 44 тис ремісників, 2 800 з яких – ковалі, - розповів Микола Проців.
За його словами, з другої половини XIX ст. через те, що тоді широкого розмаху набуває постачання металу із ливарних заводів Австрії, Угорщини, Чехії та Польщі, ковальство швидко розвивається. Зрештою, тодішня місцева влада навіть знімає заборону на право займатися ковальством лише для представників ковальських цехів. Тобто, виготовляти металеві вироби міг кожен, хто мав до цього хист, кузню та, зрозуміло, певні кошти.
Ось так і Бережани поступово почали «одягатися» у металеву одіж. Передусім, це торкнулося церковних огорож, будівель заможних міщан, в тому числі й тих, які мали двоповерхові будинки із балконами.
- Бачите, майже у кожному будинку на пощі Ринок збереглися оригінальні металеві огорожі балконів. Гляньте, здавалося б, такі перила мають звичайне призначення - страхувальне, аби людина могла безпечно вийти на балкон. Але видно, що давні майстри, які виготовляли перила-огорожі самобутніх форм, намагалися, щоб кожен балкон мав свій, неповторний «металевий шарм». В окремих викованих елементах, що прикрашають бережанські балкони – своя, самобутня вишуканість, душа невідомих майстрів-ковалів, - каже Микола Проців.
Діти вогню і металу
Із площі Ринок вимощеною бруківкою йдемо на вулицю Тараса Шевченка, потім біля костелу Петра і Павла переходимо на вулицю братів Лепких. Там, як і на вулицях Кушніра та Гімназійній – ціла балконна галерея. Як кажуть в Галичині – «до вибору й до кольору».
- Погодьтеся, цікаві балконні огорожі, як металевий аксессуар, додають є тому чи іншому будинку певної самобутності. Їх сміливо можна назвати дітьми вогню і металу. Це зараз сучасні технології дозволяють створити чудернацькі речі із різних матеріалів. А в ті часи, коли виготовлялися ось такі балконні огорож із різноманітними орнаментами, не було ні зварювальних апаратів, ні токарських верстатів з числовим програмним управлінням. І від цього цінність таких виробів лише зростає, - каже Микола Проців, з твердженням якого не можливо не погодитися.
Щораз зупиняємось біля тих чи інших балконів, вдивляємось у більшості випадків поіржавілі, але від того не менш цікаві, балконні огорожі, які, наче діти-правнуки позастолітнього вогню й металу нині нагадують про тепло ковальських рук і дух минулих епох.
Зберегти у спадок нащадкам
Невдовзі, після тривалої фотосесії, спускаємось однією із найстаріших вулиць Бережан, Вірменською, теж не позбавленої металевих орнаментів і виходимо на суміжну вулицю Банкову, де переплітається архітектурна ліпнина із балконними візерунками.
- Ви мабуть зауважили, що бережанські балкони, деякі конструкції з металу, нібито й не дуже і складні, вони геометрично прості. Але навіть в такій лаконічності автори цих кованих огорож зуміли передати естетику виробу, що гармонійно поєднується із самою будівлею, - продовжує мій гід Микола Проців. – І, приємно, особливо це видно у теплу пору року, що вміло відреставрований, доглянутий, красивий балкон , часто буяє квітами. Розумієш, що в такій оселі живуть дбайливі господарі, котрі цінять красу, яка залишилася родині у спадок від умільців-ковалів. Узагалі, стильний, хоча і старий за віком балкон, але доглянутий,
надає особливий шарм, респектабельність квартирі чи навіть, всьому будинку. Важливо, що багато хто з бережанців усвідомлює це і у більшості випадків не позбувається старих металевих огорож, а обробляє їх спеціальним антикорозійним покриттям, замінює частково втрачені елементи ідентичними, виготовленими на замовлення нинішніми ковалями.
Таким чином, сучасне ковальство, новітні технології вдало переплітаються з мистецькою спадщиною ковалів минулих століть, створюючи оригінальне, естетичне поєднання прадавнього ремесла із вмінням нинішніх майстрів металу, - каже Микола Проців.
А ще, історик переконаний, що міській громаді Бережан потрібно зрозуміти, який вона має безцінний спадок у вигляді отих ажурних балконних переплетінь. Усвідомити і зберегти цю тиху, некрикливу окрасу містечка для наступних поколінь, щоб через багато десятиліть показати дітям та онукам, рукотворні зразки ковальських традицій та непересічне вміння відомих та невідомих тогочасних майстрів…
Згодом, зробивши напевно, не менш як двокілометрове коло середмістям Бережан, ми знову ступаємо на площу Ринок, правда, вже з протилежного боку майдану, завершуючи нашу мандрівку.
Вже пізніше, коли залишився один на один із бережанським
плетивом тутешніх балконів, відчув, що їх треба оглядати спокійно, неквапливо, подумки мандруючи у ті часи, коли творилося таке рукотворне диво з металу.
…Округло-випуклі, радіальні, хвилясті, у вигляді дуги, прямі, змішаної форми, з квітами і без них, з абстрактними візерунками й стриманими, плавними та витонченими лініями…. У них, цих неповторних балконах у Бережанах застиг дух минувшини та фантазія галицьких ковалів. Видно з усього, вони виготовляли ці металеві огорожі для балконів з душею, аби навіть через багато десятиліть люди подумки їм дякували за ці, насправді мистецькі витвори з металу.
Фото автора
