Напевно, нема в Україні такого місця, де б не знали про кошики з Хотовиці, що на Кременеччині. Та що там в Україні. Ці унікальні вироби з рогози замовляють навіть із-за кордону. Щоправда, років двадцять тому на них був значно більший попит. А тепер ще й майстрів поменшало. Рогозоплетінням займаються переважно літні люди. Бо кошики плести – не легка робота. Однак віддані цьому ремеслу не полишають його, а з року в рік продовжують справу своїх предків. Про це пише «Сільський господар плюс».

Спочатку заготовляють рогозу

У нашій родині кошики плели з давніх-давен, – розповідає мешканка Хотовиць Марія Вуйко. – Моя бабця завжди казала, що до листопада треба встигнути завершити усі сільськогосподарські роботи, бо саме того місяця бралися за плетіння. Хоча насправді сезон розпочинається ще в серпні із заготівлі рогози. Цим в основному займаються чоловіки. По шавар, так у нас називають рогозу, вони їдуть на водойми у сусідню Рівненську область. Буває, три-чотири дні там проводять. Ночують у машинах. Якщо у ставку води мало, то ходять пішки. Інакше доводиться плисти човнами. Рогоза дуже довга – понад два метри. Для плетива використовуємо лише ту частину, яка у воді. Удома рогозу сушимо, зелену частину, яка росте над водою, обрубуємо, далі лущимо, ділимо, паримо.

Восени, коли закінчуються всі городні клопоти, Марія Вуйко разом із чоловіком Ярославом беруться за кошики. Спочатку роблять основу – плетуть денце і виготовляють каркас. Якщо основа готова, то кошик можна сплести за одну-півтора години. За сезон подружжя Вуйків виготовляють пів тисячі кошиків.

У тренді - природні тони

Тепер цим ремеслом зазвичай займаються літні люди, – каже пані Марія. – Молодих в селі мало. Ті, хто залишився, не дуже охочі до цієї справи. Колись, пригадую, у Хотовиці чи не в кожній хаті плели кошики. Кожне подвір’я було встелене рогозою. Для сім’ї це був основний дохід. Наші кошики роз’їжджалися по всіх куточках України та колишнього союзу. Тепер це ремесло не таке популярне. Але ми попри все стараємося, щоб воно й надалі розвивалося. Всіма силами заохочуємо молодь. Також намагаємося слідкувати за модою. Колись плели різнобарвні корзини – попередньо фарбували рогозу у червоний, синій, зелений і жовтий кольори. Нині популярні природні тони. Дещо стараємося змінювати й орнаменти. Якщо раніше зустрічалися зигзаги і квіти, то тепер переважають ажурні узори.

І до магазину, і на пляж

Хоч нині попит на хотовицькі кошики не такий вже великий, втім все одно є багато людей, які захоплюються цими, без перебільшення, витворами мистецтва. Їх залюбки купують і українки, і польські модниці. Кошики з Хотовиці можна побачити навіть на Єгипетських курортах.

У колекції місцевих майстрів є і класичні вироби, і великодні, і маленькі – їх у селі називають тарахкавки. Великі ж кошики призначені в основному для господарських потреб.

Наші кошики з рогози не лише зручні у користуванні, вони ще й корисні для довкілля, адже є хорошою альтернативою поліетиленовим пакетам, – каже Марія Вуйко. – Тому дедалі частіше українки використовують їх для походу в магазин. Це ще раз підтверджує, що ми робимо добру справу, а головне – продовжуємо традицію наших славних хотовицьких поколінь.

Фото - «Сільський господар плюс»